Анна

Анна. Виховання Марії, худ. Алонсо Кано, 1645

Áнна (від івр. חַנָּה‏‎‎ — прихильність, благодать, милість; грец. Ἄννα) — біблійне ім’я, під яким відомі кілька постатей, важливих для юдейської та християнської традицій.

1) Мати Діви Марії, визнана у християнстві святою. У Біблії Анна не згадується. Про батьків Марії Йоакима й Анну розповідає апокрифічне (див. Апокриф) Протоєвангеліє Якова: Анна, донька священика Матфана й тітка Єлисавети, матері Іоанна Хрестителя, була родом з м. Віфлеєма, походила з коліна Левія. Родовід її чоловіка виводять з коліна Юди, дому Давидового. Тим самим шлюб Анни і Йоакима символізував сполучення двох священних для давніх юдеїв генеалогічних ліній — первосвященницької і царської. Тривалий час перебуваючи у шлюбі, лишалася бездітною, що вважалося в юдеїв за ганьбу, і в літньому віці вимолила в Бога доньку. Звістку про те, що дружина народить дитину, її чоловік, за переказом, отримав від янгола й переказав її Анні біля Золотої брами м. Єрусалима. Оскільки Марія, за новозавітним переказом, стане матір’ю Ісуса Христа, святих Йоакима й Анну називають батьками Богородиці. На Сході Анну вшановують вже з 6 ст., на Заході — з 8–9 ст. З 14 ст. з’являються братства святої Анни. 1854 Папа Пій IX оголосив догмат про Непорочне Зачаття Діви Марії матір’ю Анною. У православній традиції вшановується пам’ять Успіння св. Анни, в католицькій — День зачаття Діви Марії.

2) Мати пророка Самуїла. Згідно текстів Старого Завіту, довго була безплідною, молилася про народження сина, дала обітницю присвятити його Богові. Віддавши сина на служіння Господу, вознесла хваління («пісню»), в якому провіщала майбутнє, оспівувала царство Помазаника-Месії (1 Цар. 2:1-10).

3) Пророчиця в Єрусалимському храмі. Згідно Євангелія від Луки, після смерті чоловіка присвятила своє життя Богові. 84-річна удовиця разом з Симеоном зустріла Ісуса-немовля у храмі, прославила Господа і розповідала усім про народження Месії.

4) Первосвященик Єрусалимського храму в 6‒15 н. е., глава синедріону, тесть Кайафи. Згаданий Йосипом Флавієм у «Юдейських старожитностях». За Євангелієм від Іоанна, був першим, до кого привели на суд Ісуса після взяття під варту (Ін. 18:13; 19:23). Відправив Ісуса на суд до Кайафи (Ін. 18:24). Брав участь у суді над апостолами Петром та Іоанном (Діян. 4:6).

Література

  1. Interpreting Cultural Symbols: Saint Anne in Late Medieval Society / Ed. By K. M. Ashley, P. Sheingorn. Athens : University of Georgia Press, 1990. 243 р.
  2. Рубан Ю. И. Сретение Господне: Опыт историко-литургического исследования. Санкт-Петербург : Ноах, 1994. 224 с.
  3. Nixon V. Mary's Mother: Saint Anne in Late Medieval Europe. University Park : The Pennsylvania State University Press, 2004. 232 р.
  4. Мещерская Е. Н. Протоевангелие Иакова в сирийской традиции. Тексты. Издания. Версии // Вспомогательные исторические дисциплины. Санкт-Петербург : Дмитрий Буланин, 2007. Т. 30. С. 13–27.
  5. Haenni C., Van Vick V. Anna, Woman of Miracles: The Story of the Grandmother of Jesus. Virginia Beach : ARE Press, 2011. 69 p.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Анна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анна (дата звернення: 1.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.03.2020

Покликання на статтю