Андрічік, Юрай

А́ндрічік, Юра́й (словац. Andričík, Juraj; 28.04.1937, с. Бежовце, тепер Кошицький край, Словаччина — 29.01.2017, м. Кошице, Словаччина) — поет, перекладач.

Андрічік, Юрай

(Andričík, Juraj)

Рік народження 28.04.1937
Місце народження Бежовце, Кошицький край, Словаччина
Рік смерті 29.01.2017
Місце смерті Кошице, Словаччина
Alma mater Вища школа російської мови й літератури, Прага
Місце діяльності Словацьке радіо, Кошице
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, переклад

Життєпис

Народився у селянській сім’ї.

Закінчив 1955 гімназію в м. Собранці, 1960 — Вищу школу російської мови й літератури в м. Празі. Після закінчення навчання та проходження військової служби працював учителем у школах міст Собранці та Гуменне.

Упродовж 1978–1983 був на творчій роботі, займався позаштатно художнім перекладом.

Згодом з 1983 до виходу на пенсію (2002) працював редактором Словацького радіо в м. Кошице.

Творчість

Автор збірок «Прихід на землю» («Vstupovanie na zem»; 1970), «Глухі приголосні» («Neznelé spoluhlásky»; 1973), «Гризовиська» («Hryzoviská»; 1985), в яких переважає сільська тематика; оповідань для дітей «Пломінець» («Plamienok»; 1976), «Шлях за сонцем» («Cesta za slnkom»; 1986) та ін.

Перекладав з української, російської, білоруської, англійської та польської мов.

Пропагандист української літератури. Як перекладач узяв участь у поетичних антологіях «Вірші проти смерті», «Чистими руками» (обидві — 1980), «Антологія радянської поезії 20 століття» (1981), «Під спільним небом», «Серце як сонце» (обидві — 1983). У перекладах Андрічіка вийшли романи «У нас в гуртожитку» Д. Ткача (1975), «Прапороносці» (1976) і «Берег любові» (1978) О. Гончара, повість «Камінна душа» Г. Хоткевича (1981), книги поезій М. Рильського («Бабине літо», 1979), Б. Олійника («Заклинання вогню», 1982), В. Коротича («Дзеркало», 1983; у співавт.), творів Є. Гуцала («Сутінки», 1974), В. Стефаника («Новина», 1976), В. О. Шевчука («Жовте листя в липні», 1977), Григора Тютюнника («Пізнього вечора», 1979), М. Коцюбинського («Тіні забутих предків», 1981), О. Довженка («Зачарована Десна», 1984), В. Нестайка («Пригоди журавлика», 1984). Переклав також поезії В. Коржа, Л. Костенко, Б. Нечерди, Р. Лубківського.

Серед перекладів з інших мов: з російської — проза А. Платонова (1973), з англійської — книги В. Діснея «Король Лев» (1996) і «101 далматинець» (1997) та інші.

Андрічік є автором низки радіо- і телепередач.

Українською мовою окремі твори Андрічіка переклав І. Чендей.

Твори

  • Neznelé spoluhlásky. Kosice : Východoslovenské vydavatelstvo, 1973. 46 p.
  • Cesta za slnkom. Bratislava : Mladé Letá, 1986. 91 p.
  • У к р. п е р е к л. — Пломінець. Казки. Київ : Веселка, 1984. 32 с.
  • Із кузні часу. Антологія сучасної словацької поезії. Ужгород; Пряшів : Спілка українських письменників Словаччини ; Nitech s.r.o., 2007. 208 с.

Література

Бабота Л. Українська література на сторінках Revue Svetovej Literatúry на початку ХХІ століття // Studia Slovakistica: Словацька філологія в Україні. 2014. Вип. 15. С. 140–144.

Автор ВУЕ

В. К. Житник


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Житник В. К. Андрічік, Юрай // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрічік, Юрай (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
01.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ