Андромеда

Персей і Андромеда. Художник Менгс Антон Рафаель, між 1773 і 1776

Андромéда (грец. Ἀνδρομέδη) — у грецькій міфології — донька ефіопського царя Цефея (Кефея) та Кассіопеї.

Характеристика

Цариця Кассіопея вихвалялася своєю вродою (в інших варіантах міфу — хизувалася красою доньки або сперечалася з Герою, хто з них найгарніша). Вона розгнівала нереїд, тому морські німфи попросили Посейдона помститися за ображене самолюбство. Посейдон наслав на Ефіопію потоп, а створене ним морське чудовисько пожирало людей і загрожувало знищенням володінням Цефея (ймовірно, місцевість на узбережжі Середземного моря, де тепер розташоване м. Тедь-Авів — Яффа).

За пророцтвом оракула Аммона, уникнути біди можна було жертвоприношенням Андромеди. На вимогу громади красуню прикували до скелі над морем, де її побачив Персей, син Зевса. Він закохався й попросив у Цефея руки Андромеди. Цефей погодився віддати доньку заміж за Персея лише за умови, що той знищить страховище. Персей переміг чудовисько, відрубавши перед цим голову Медузі Горгоні, чий погляд перетворював усе живе на камінь (в іншому варіанті він убив страховище чарівним мечем Гермеса, яким перед тим здолав Медузу Горгону). Голова Медузи Горгони допомогла Персею побороти й колишнього нареченого Андромеди — Фінея, брата її батька, який влаштував змову проти Персея.

Андромеда стала царицею Мікен і дружиною Персея, народила йому доньку Голгофону й шістьох синів: Алкея, Гелея, Електріона, Местора, Перса й Сфенела (в інших варіантах — Електріона, Амфітріона, Алкмена й Геракла). Окрім останнього, нащадком роду є й Тезей. За Еврипідом, батькам не вдалося вмовити Андромеду покинути свій край заради Персея.

Значення

За міфом, Афіна Паллада після смерті Персея й Андромеди перетворила їх та пов’язаних з ними персонажів сюжету на сузір’я, щоб увічнити подвиги героя. Від античних часів на карті північної півкулі неба розташовані сузір’я Андромеди, Персея, Цефея (Кефея) та Кассіопеї, а на екваторіальній — сузір’я Кита, яке асоціюється з морським чудовиськом. Ім’я Андромеди увічнене також у назві однієї з галактик — Туманність Андромеди (спостереження об’єкту велися з 10 ст., але ім’я йому дано у 18 ст. каталозі Ш. Мессьє). Астрономи нашого часу ужили визначення «Іпсилон Андромеди» в назві першої зірки, навколо якої було відкрито багатопланетну систему.

Міф про порятунок Андромеди Персеєм став підґрунтям популярної теми в літературі та мистецтві античності: це трагедії «Андромеда» Софокла та Еврипіда; твори живопису й пластики (вазопис, рельєфи, фрески тощо). Алюзію на міф про Андромеду знаходимо у середньовічній християнській легенді про святого Георгія Переможця, який рятує царівну від змія.

Не втратила своєї популярності ця тема й в образотворчому мистецтві Західної Європи Нового часу. Вона присутня у представників Відродження (Тиціан, Б. Челліні), маньєризму (Г. Рені, Тінторетто), бароко (П. Пюже, Рембрандт, П. П. Рубенс, Дж. Б. Тьєполо), класицизму (Ш. Лебрен, Н. Пуссен) та ін. Розроблялася також у літературі Нового часу (поема «Андромеда» Лопе де Веги, п’єси «Андромеда і Персей» П. Кальдерона, «Андромеда» П. Корнеля, «Персей і Андромеда» Г. Сакса та ін.). Нового втілення тема набула в класичній музиці (опери «Андромеда» Ф. Й. Гайдна, Г. Ф. Генделя, К. Монтеверді, Дж. Паїзієлло, Л. Россі, Н. А. Цингареллі,
М. А. Шарпантьє, «Персей і Андромеда» Ж. Ібера та ін.).

Література

  1. Гловацька К. Міфи давньої Греції. Київ : Веселка, 1991. 267 с.
  2. Кун М. Легенди і міфи стародавньої Греції / Пер. з рос. О. Іванченко. Київ : Мистецтво, 1996. 472 с.
  3. Міфи давньої Греції / Уклад. Н. Тисовська. Київ : Країна мрій, 2009. 269 с.
  4. Berens E. M. Mythology: who's who in Greek and Roman mythology. New York : Wellfleet Press, 2015. 278 p.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Андромеда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андромеда (дата звернення: 14.05.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
08.04.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ