Ангіотензин

Ангіотензи́н (від ангіо… і лат. tensus — напружений) — олігопептидний гормон, який синтезується печінкою та спричиняє звуження судин, підвищення кров’яного тиску й вивільнення з кори надниркових залоз гормону альдостерону.

В організмі ангіотензин утворюється з ангіотензиногену (глобуліну, який продукується переважно печінкою) під дією реніну, що вивільняється нирками під час зниження внутрішньониркового тиску. Діючи на непосмуговану (гладеньку) мускулатуру судин, впливає на діяльність серцево-судинної системи. Бере участь у регуляції водно-сольового обміну.

Альдостерон, ангіотензин і фермент ренін разом утворюють ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), що забезпечує регуляцію водно-сольового обміну та кров’яний тиск.

Дія ангіотензину на організм людини:

звужує артерії та вени;
спричиняє відчуття спраги;
підвищує секрецію антидіуретичного й адренокортикотропного гормонів;
підсилює вивільнення норадреналіну;
стимулює виділення альдостерону;
збільшує швидкість фільтрації в нефронах.

Синтетичні препарати ангіотензину застосовують для лікування гіпотонічних станів: колапсу, деяких видів шоку тощо.

Література

Лебедев А. А. Система ренин — ангиотензин // Соросовский образовательный журнал. 1998. № 3. С. 35–40.
Подзолков В. И., Булатов В. А. Ренин-ангиотензин-альдостероновая система как краеугольный камень сердечно-сосудистого и почечного континуума. Органопротективные свойства антагонистоврецепторов к ангиотензину II // Атмосфера. Кардиология. 2005. № 3. С. 20–25.
Калинська Л. М. Ангіотензин — перетворюючий фермент, його роль у міжгормональних взаємодіях // Ендокринологія. 2014. Т. 19. № 4. С. 299–300.
Біологічна хімія / За ред. Ю. І. Губського, І. В. Ніженковської. Київ : ВСВ “Медицина”, 2016. 544 с.