Ангіотензин


Ангіотензи́н (від грец. ἀγγεῖον — судина і лат. tensus — напружений) — олігопептидний гормон, який синтезується печінкою та спричиняє звуження судин, підвищення кров’яного тиску й вивільнення з кори надниркових залоз гормону альдостерону. В організмі ангіотензин утворюється з ангіотензиногену (глобуліну, який продукується переважно печінкою) під дією реніну, що вивільняється нирками під час зниження внутрішньониркового тиску. Діючи на непосмуговану (гладеньку) мускулатуру судин, впливає на діяльність серцево-судинної системи. Бере участь у регуляції водно-сольового обміну. Альдостерон, ангіотензин і фермент ренін разом утворюють ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), що забезпечує регуляцію водно-сольового обміну та кров’яний тиск. Дія ангіотензину на організм людини:

• звужує артерії та вени;

• спричиняє відчуття спраги;

• підвищує секрецію антидіуретичного й адренокортикотропного гормонів;

• підсилює вивільнення норадреналіну;

• стимулює виділення альдостерону;

• збільшує швидкість фільтрації в нефронах.

Синтетичні препарати ангіотензину застосовують для лікування гіпотонічних станів — колапсу, деяких видів шоку та ін.

Література

  1. Лебедев А. А. Система ренин — ангиотензин // Соросовский образовательный журнал. 1998. № 3. С. 35–40.
  2. Подзолков В. И., Булатов В. А. Ренин-ангиотензин-альдостероновая система как краеугольный камень сердечно-сосудистого и почечного континуума. Органопротективные свойства антагонистоврецепторов к ангиотензину II // Атмосфера. Кардиология. 2005. № 3. С. 20–25.
  3. Біологічна хімія / за ред. Ю.І. Губського, І.В. Ніженковської. — Київ : ВСВ “Медицина”, 2016. 544 с.

Автор ВУЕ