Ангара

Ангара
Витік	Байкал
Гирло	Єнісей
Довжина (км)	1779
Тип живлення	озерний, сніговий, дощовий
Основні притоки	Іркутськ, Ока, Кова, Мура, Тасєєв, Ілім, Чадобець, Іркінєєва
Протікає через території	Іркутська область, Красноярський край, Росія
Міста на березі	Іркутськ, Ангарськ, Братськ, Усть-Ілімськ, Кодинськ

Ангара́ — річка в Іркутській області та Красноярському краї Російської Федерації, найбільша притока Єнісею. Єдина річка, що витікає з озера Байкал.

Назва річки походить від евенкійського онган (множина онгар) — дрібна сосна, що росте на заплавних берегах, або тунгуського онгар — зимове мохове пасовище оленів.

Характеристика

Виток Ангари розташований між смт Листвянка та Порт Байкалом, за 60 км від м. Іркутська, у цьому районі ширина Ангари — 850 м, глибина — 1,5 м, на плесах — до 5 м. У місці витоку ніколи повністю не замерзає. Довжина — 1779 км. Перетинаючи Середньосибірське плоскогір’я, впадає до річки Єнісею, збільшуючи його водність майже вдвічі. Глибина Ангари біля гирла — від 2,1 м на відмілинах до 4,8 м на фарватері, ширина — 1400 м (на Стрілківських порогах — 880 м).

До спорудження каскаду ГЕС (1950–1970-ті) на значних ділянках Ангара була стрімкою, бурхливою річкою. Прорізаючи верстви міцних гірських порід (переважно долеритів), Ангора утворювала пороги з бурхливою течією та уступами повздовжнього профілю 2–8 м і т. з. шивери — виходи скельних порід у руслі, між якими рукави річки перетворюються на стрімкі потоки. Швидкість течії в межах порогів 3,2–4,5 м/с. Найбільший каскад порогів розташовувався нижче сучасного м. Братська — пороги Пʼяний, Похмільний, Падунський (локальне падіння річки — 5,8 м), Довгий (8,0 м), Дубининський, Шаманський, Єршовий тощо. Через це судноплавство по Ангарі було ризикованим. У 1966–1969 ці пороги були затоплені водами Братського водосховища. Сенькіна, Аплинська, Горохова шивери затоплені Богучанським водосховищем. Пороги, що залишилися нижче, не становлять особливої небезпеки для судноплавства.

Тип живлення Ангари — змішаний: озерний, сніговий та дощовий. Натепер стік Ангари майже повністю зарегульований. На річці побудовано каскад ГЕС (вверх за течію): Іркутська (1956, потужність 662 МВт), Братська (1966, 4500 Мвт), Усть-Ілімська (1979, 3840 МВт), Богучанська (2014, 2997 МВт). Відповідно, водний режим Ангари визначається роботою гідровузлів. Від січня до березня здійснюється передповеневе спрацювання водосховищ — у квітні відбувається зниження фактично до значення мертвого рівня. Потім рівень води підвищується і сягає максимуму в червні — липні, після чого знову спадає. Друге підвищення спостерігається в жовтні — на початку грудня. У пригирловій частині Ангари (с. Татарка) мінімальні витрати води — 1380 м³/с, макс. — 28 400 м³/с, середньобагаторічні — 5250 м³/с, у районі Іркутська — 1950 м³/с. Льодовий режим Ангари формується під впливом стоку води з озера Байкал із вищою температурою, ніж мають притоки. Також на ньому позначаються скиди води на ГЕС. Льодохід тривалий — від середини жовтня (до 1,5 місяця). Скрес — у середині квітня, у низовʼї — на початку травня.

Ангара приймає багато приток, деякі з них — багатоводні бурхливі річки. Найбільші ліві притоки — Іркут, Ока, Кова, Мура, Тасєєва (нижче злиття великих річок Уди та Бірюси), праві — Ілім, Чадобець, Іркінєєва.

На Верхній Ангарі розташовано шерегу міст, серед них Іркутськ (620 тис. осіб), Ангарськ, Усольє-Сибірське. Біля ГЕС були побудовані промислові центри — міста Братськ (240 тис. осіб) та Усть-Ілімськ. На Середній і Нижній Ангарі розташовані старовинні сибірські села (смт Стрілка у гирлі Ангари; засноване 1647), а також нове м. Кодинськ (засноване 1989). Загалом басейн Ангари — це малообжиті тайгові райони Східного Сибіру.

Іхтіофауна Ангари налічує понад 30 видів, серед них — східний лящ, ялець, сибірська плотва (чабак), щука, минь, у притоках зі швидкою течією — харіус. Унаслідок спорудження водосховищ значно скоротилися популяції стерляді, нельми, проте на багатих зоопланктоном мілководдях Братського водосховища розмножилася пелядь.

Використання

У гідровузлах Ангарського каскаду відсутні суднопропускні споруди, тому судноплавство можливе лише на окремих відрізках (Листвянка — Іркутськ — Братськ, Богучанська ГЕС — гирло). ГЕС Ангарського каскаду мають велике значення для економіки Сибіру. Крім 4-х наявних, нижче по течії заплановано будівництво ще 3-х електростанцій у 2022–2032. Екологічні організації виступають проти цього, оскільки водосховища змінили гідрологічний режим Ангари і долинні екосистеми, були затоплені населені пункти.

Братське водосховище — друге за об’ємом у світі (169,3 км³), має максимальну глибину 150 м, середню — 30 м, повний водообмін у ньому відбувається лише за 2 роки, в Усть-Ілімському — за 7 місяців. Береги водосховищ руйнуються через інтенсивну абразію, також розвинений карст.

Література

Ресурсы поверхностных вод СССР : в 20 т. / Под ред. В. Г. Симова. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1972. Т. 16: Ангаро-Енисейский район. Вып. 2: Ангара. 592 с.
Антипов А. Н., Абасов Н. В., Бережных Т. В. и др. Географические закономерности гидрологических процессов юга Восточной Сибири. Иркутск : Институт географии СО РАН, 2003. 208 с.
Бурыкин А. А. Енисей и Ангара. К истории и этимологии названий гидронимов и изучению перспектив формирования географических представлений о бассейнах рек Южной Сибири // Новые исследования Тувы. 2011. №. 2–3 (10–11). С. 279–304.
Синюкович В. Н., Курбатова Н. Н., Чернявская И. А. Водный режим Усть-Илимского водохранилища в период нормальной эксплуатации // География и природные ресурсы. 2011. № 1. С. 85–92.
Мамонтов А. А., Мамонтова Е. А., Тарасова Е. Н. Стойкие органические загрязнители в р. Ангара и Ангарских водохранилищах // Chemical Bulletin of Kazakh National University. 2013. № 4. С. 79–88.