Анаксагор



Анаксаго́р [ грец. Αναξαγορας, бл. 500, Клазомени (Мала Азія) — 428 до н. е., Лампсак] — давньогрецький філософ античного періоду до Сократа. Учень Анаксимена.

Імʼя / Псевдонім Анаксагор
Дата народження бл. 500 до н. е.
Місце народження м. Клазомени (Мала Азія)
Дата смерті 428 до н. е.
Місце смерті Лампсак
Alma mater
Напрями діяльності філософ-досократик


Життєпис

Анаксагор народився бл. 500 в Клазоменах (Мала Азія). Замолоду відмовився від майна доволі заможного батька, надавши перевагу споглядальному, помірному життю. Вважав, що народився для «спостереження сонця, місяця та неба».

Тривалий час мандрував, пізнаючи світ, знайомлячись із різними філософами та їхніми вченнями.

На запрошення Перикла переселився в Афіни. Започаткував власну школу, де викладав філософію. Наприкінці життя був звинувачений у руйнуванні віри в богів і засуджений до страти. Завдяки клопотанню Перикла, цей вирок замінили вигнанням з Афін.

431 (?) до н. е. Анаксагор переїхав у Лампсак, де теж заснував свою філософську школу.

Діяльність

Філософ-досократик Анаксагор, на відміну від більшості сучасних йому давньогрецьких мислителів, вважав першоосновою світу не традиційні стихії (землю, воду, повітря чи вогонь), а дрібні невидимі частки, які називав «насінням усіх речей». Згодом Аристотель означив їх терміном «гомеомерії».

Головна філософська проблема для Анаксагора — питання виникнення нової якості: «Як з не-волосу міг виникнути волос, а з не-мʼяса — мʼясо». Анаксагор твердив, що все, що існує, було поєднано, потім з’явився Розум — Нус (грец. νοῦς — думка, розум) та встановив у ньому порядок.

Досліджував проблеми пізнання і його можливостей. Вважав, що пізнати річ неможливо. Адже щоб пізнати складну річ, потрібно встановити всі її компоненти. Проте це неможливо, бо першоначал — нескінченна кількість. Крім того, стверджував, що людина має надто слабкі відчуття, тож «ми не здатні розрізняти, що є істиною, а що ні».

Такі сумніви, однак, не завадили йому відвести людині в світі чільне місце. За свідченнями античних письменників, Анаксагор мовив, що людина — це найрозумніша істота з усіх істот, оскільки вона має руки.

Праці

Анаксагор — автор твору «Про природу», що зберігся лише у фрагментах. Цей твір починався такими словами: «Разом усі речі були безмежні і за кількістю, і за обсягом».

Його також вважають автором твору «Ремінь (про нерозвʼязні проблеми)».

Визнання

Філософські погляди Анаксагора вплинули на Демокрита. Його учнями були Перикл, Еврипід, Фукідід.

Критично до філософії Анаксагора ставилися Сократ і Платон.

Анаксагоровий внесок у розвиток інтелектуального погляду на Всесвіт високо поціновував Г. В. Ф. Гегель.

Додатково

Анаксагор цікавився астрономією та математикою.

Одним із перших обґрунтував природу сонячних та місячних затемнень, створив концепцію небесних тіл як розпечених камʼяних брил і відкинув традиційне тлумачення небесних світил як богів.

Припускають, що він запровадив математичні поняття нескінченно малого і нескінченно великого, а також досліджував квадратуру круга.

Цитата

«Слова „виникненняˮ і „загибельˮ елліни використовують неправильно. Бо ж насправді жодна річ не виникає і не знищується, але кожна містить у собі суміш існуючих речей або виокремлюється з них. Тому правильно було би казати замість „виникатиˮ — „змішуватисяˮ і замість „гинутиˮ — „розділятисяˮ»

(Анаксагор «Про природу»).

«Тільки з твердженнями Анаксагора почало розвиднятися, тому що первинним він визнає розум»

(Г. В. Ф. Гегель «Лекції з історії філософії», 1816−1826).

Література

  1. Петрушенко В. Л. Висловлювання та сентенції знаменитих філософів // Петрушенко В. Л. Тлумачний словник основних філософських термінів. Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. 264 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Туренко В. Е. Анаксагор // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Анаксагор (дата звернення: 20.07.2019).