Анаксагор

Анаксагор, художник Хосе де Рібера, 1636

Анаксагор

(Ἀναξαγορας)

Рік народження бл. 500 до н. е.
Місце народження Клазомени
Місце смерті Лампсак
Напрями діяльності філософ-досократик

Анаксаго́р (грец. Ἀναξαγορας; бл. 500, м. Клазомени, тепер побл. м. Ізмір, Туреччина — 428 до н. е., м. Лампсак, тепер м. Лапсекі, Туреччина) — філософ, математик, астроном, засновник Афінської філософської школи.

Життєпис

Походив з багатої й шляхетної родини, рано зацікавився філософією. Учень Анаксимена з Мілета. Тривалий час мандрував, знайомлячись із різними філософами та їхніми ученнями.

На запрошення Перикла бл. 450 переселився в м. Афіни. Започаткував власну школу, де викладав філософію.

За свої натурфілософські погляди бл. 431 до н. е. був звинувачений у руйнуванні віри в богів і засуджений до страти. Завдяки клопотанню Перикла, цей вирок замінили вигнанням із міста.

Переїхав у м. Лампсак, де теж заснував філософську школу.

Погляди

Вважав першоосновою світу не традиційні стихії (землю, воду, повітря чи вогонь), а вічні дрібні, невидимі, якісно різнорідні частинки, які називав «насінням усіх речей» [пізніше, у коментарях до поглядів філософа, названі гомеомеріями (від грец. ὅμοιος — поібний, схожий і μερίς — частина, частка)]. Головна філософська проблема для Анаксагора — питання виникнення нової якості: «Як з не-волосу міг виникнути волос, а з не-мʼяса — мʼясо». Твердив, що все існуюче спершу було хаотично перемішане й сполучене, потім з’явився Розум (Нус), який привів гомеомерії в рух, розділив однорідне й неоднорідне та упорядкував світ. Нус описував як найтоншу, найлегшу, найчистішу з усіх речей, що володіє найдосконалішим знанням і найбільшою силою.

Досліджував проблеми пізнання та його можливостей. Вважав, що пізнати річ неможливо, адже для цього потрібно встановити всі її компоненти, що є нездійсненним через нескінченну кількість первоначал. Стверджував, що людина має надто слабкі відчуття, тож «ми не здатні розрізняти, що є істиною, а що ні».

Такі сумніви, однак, не завадили йому відвести людині чільне місце в світі. Казав, що людина — найрозумніша з усіх істот, бо має руки.

Автор праць «Про природу», що збереглася лише у фрагментах, та «Ремінь (про нерозвʼязні проблеми)». Розробляв питання математики й астрономії. Одним із перших обґрунтував природу сонячних та місячних затемнень (припускав, що при місячних затемненнях Місяць потрапляє в тінь Землі), створив концепцію небесних тіл як розпечених кам’яних брил і відкинув традиційне тлумачення небесних світил як богів.

Запровадив математичні поняття нескінченно малих і нескінченно великих величин, досліджував квадратуру круга.

Філософські погляди Анаксагора вплинули на Демокрита. Його учнями були Перикл, Еврипід, Фукідід. Критично до його філософії ставилися Сократ і Платон.

Література

  1. Рожанский И. Д. Анаксагор. У истоков античной науки. Москва : Наука, 1972. 320 с.
  2. Рассел Б. Історія західної філософії / Пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Таращука. Київ : Основи, 1995. 759 с.
  3. Graham D. Science Before Socrates: Parmenides, Anaxagoras, and the New Astronomy. New York : Oxford University Press, 2013. 287 рр.
  4. Коломийцев С. Ю. Демокрит и Анаксагор: сравнение концепций применительно к современной науке // Вестник Воронежского гос. ун-та. 2016. № 4. С. 33–41.
  5. Скомаровський В. О. Історія європейської філософії: Античність, Середньовіччя, Відродження. 2 вид., виправ. і допов. Умань, 2018. 581 с.

Автор ВУЕ

В. Е. Туренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Анаксагор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анаксагор (дата звернення: 13.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.07.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ