Амебозої

Амебозо́ї, амебоподібні (Amoebozoa) — за різними уявленнями, тип, царство, супергрупа одноклітинних еукаріотичних істот, яких традиційно відносять до найпростіших. Вважаються монофілетичним таксоном, усі групи якого походять від спільного предка — примітивного джгутикового організму, на що вказує наявність в окремих видів редукованих або функціонуючих джгутиків.

Характеристика

Описано близько 2,4 тис. видів одноклітинних і колоніальних представників амебозоїв. Вік викопних решток становить 750 млн. років. Серед спільних ознак — відсутність клітинного скелету, нестала форма тіла, наявність несправжніх ніжок (псевдоподій), за допомогою яких вони пересуваються й живляться, а також розгалужені кристи мітохондрій трубчастої форми. Найбільш архаїчні представники пристосувалися до життя у безкисневому середовищі, у таких мітохондрії відсутні.

Амебозої одноядерні, рідше багатоядерні. Пересуваються завдяки потокам цитоплазми, які утворюють несправжні ніжки. У деяких амебозоїв потік цитоплазми є настільки потужним, що формує клітину у вигляді єдиної псевдоподії. У деяких видів клітин можуть мати панцир, однак більшість є «голими». Розміри клітин досить значні — від 10 до 800 мкм. Систематика дискусійна й остаточно не розроблена. Амебозої складаються щонайменше з двох груп:

Лобозні — одноклітинні істоти, до яких належать власне амеби, характеризуються кулястими псевдоподіями;

Конозні — доволі різноманітна група, систематика якої є складною. Саме до неї віднесені міксоміцети — грибоподібні колоніальні організми, що на певних стадіях життєвого циклу мають вигляд слизької маси, позбавленої твердих покривів, яка згодом розпадається на окремі клітини амебоподібної форми.

Більшість амебозоїв або хижаки, що живляться дрібнішими одноклітинними організмами, або паразити, що мешкають у кишківнику тварин. Серед них дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica) — головний збудник амебіазу — інфекційної хвороби, що призводить до розладів роботи кишечнику людини. Міксоміцети є паразитами рослин або сапрофітами.

Головним способом живлення амебозоїв є фагоцитоз — активне захоплення дрібних одноклітинних істот чи твердих харчових часток за допомогою псевдоподій з подальшим утворенням травної вакуолі, де під дією гідролітичних ферментів перетравлюються та засвоюються поживні речовини. Життєвий цикл простий, хоча є випадки складних циклів. Розмноження нестатеве. Однак відомі випадки обмеженого мейозу та рекомбінації генетичного матеріалу.

Поширення та екологія

Амеби мешкають у прісних, солонуватих, морських водах, часто в прибережному піску, ґрунті; деякі види паразитують у кишківнику тварин і людини. Міксоміцети трапляються в ґрунті, пнях, що гниють, під корою, опалим листям.

Література

  1. Карпов С. А. Система протистов. Санкт-Петербург; Омск : Омский государственный педагогический университет, 2000. 216 с.
  2. Новожилов Ю. К., Гудков А. В. Mycetozoa // Протисты / Под ред. С. А. Карпова. Санкт-Петербург : Наука, 2000. С. 417–450.
  3. Довгаль И. В. Эти непростые простейшие. Харьков : Основа, 2009. 92 с.
  4. Piers A. Amoeba. New York : Open Road Media, 2017. 232 p.

Автор ВУЕ

С. В. Межжерін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Межжерін С. В. Амебозої // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амебозої (дата звернення: 7.08.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
02.01.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ