Амебіаз

Амебіа́з (від грец. ἀμοιβή — зміна, перетворення), амебна дизентерія — захворювання шлунково-кишкового тракту, збудниками якого є деякі види амеб, переважно дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica).

Збудника амебіазу вперше виявив у Росії 1873–1875 Ф. Леш та описав його морфологію (ядро амеби та включення в протоплазму). Учений також заклав підвалини дослідження амебіазу — вперше описав патологоанатомічні зміни в кишківнику, здійснив експериментальне зараження собак фекаліями хворого та довів патогенність виявленої амеби. У циклі розвитку збудника є дві стадії: вегетативна (трофозоїт) і спокою (циста). Джерелом інвазії є хвора на амебіаз людина або цистоносій. Інфікування відбувається через брудні руки, потрапляння до травного тракту харчових продуктів (сирих овочів, фруктів, зелені) або напоїв зі зрілими цистами, орально-анальні статеві контакти. Трофозоїт, на який перетворюється циста в тонкій кишці, проникає в слизову оболонку товстої кишки й викликає рецидивний геморагічно-виразковий коліт. Збудники здатні проникати до черевної порожнини, печінки, легень та головного мозку й спричиняти амебні абсцеси. Цисти амеби гинуть при кип’ятінні води та термічній обробці страв. Інкубаційний період триває від 1 тижня до 4 місяців, людина хвора на амебіаз, є заразною для осіб, що контактують із нею. У вологому середовищі цисти заразні впродовж декількох тижнів.

Діагностика

Основний симптом амебіазу — часті рідкі випорожнення з домішками слизу і крові від 4–5 до 10–20 разів на добу, що можуть супроводжуватися болем у животі. Амебіаз має схильність до хронічного перебігу із чергуванням періодів загострень і ремісій.

Діагностують амебіаз за допомогою протозооскопії випорожнень. Під час лікування амебіазу найефективнішим є застосування метронідазолу, тинідазолу за різними схемами залежно від форми захворювання. Прогноз за своєчасного встановлення діагнозу сприятливий, у решті випадків — сумнівний або несприятливий.

Профілактика

Головними напрямами профілактики амебіазу є виявлення, санація хворих і цистоносіїв, диспансеризація реконвалесцентів (видужуючих), дотримання правил особистої гігієни. При перебуванні в районах ендемічного поширення Еntamoeba histolytica важливо пильно дотримуватися гігієни харчування.

Література

Козько В. М., М’ясоєдов В. В., Соломенник Г. О. та ін. Медична паразитологія з ентомологією. Київ : ВСВ «Медицина», 2015. 336 с.
Пономаренко В. Я., Булавіна В. С. Амебіаз тварин та людини (огляд літератури) // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. 2017. Вип. 35 (2.2). С. 85–90.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Козько В. М., Мещерякова І. П., М'ясоєдов В. В. Амебіаз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амебіаз (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 27.12.2019