Алібей

Алібе́йлиман у Татарбунарському pайоні Одеської області (Україна). Назва походить від татарського поселення Алібей, яке до 1770 знаходилося на східному березі лиману на місці сучасного села Велика Балка.

Є лиманом лагунного типу. Утворився на місці колишнього гирла річки Хаджидер. Від Чорного моря відокремлений піщано-черепашковим пересипом, що утворює косу (намивну смугу суші) завширшки 100–200 м. Сполучається з лиманами Шагани, Бурнас та Карачаус протоками (ширина 2,5–3 км), з озером Хаджидер — вузьким каналом. Довжина 15 км, ширина від 2 км до 11 км, пересічна глибина 1,2 метра, максимальна — 2,5 метра. Площа 72 кв. км, об’єм води 100 млн. м3. Режим живлення визначається інфільтрацією морської води, атмосферними опадами та випаровуванням. Солоність змінюється за сезонами від 20 ‰ до 39 ‰, максимальна — 140 ‰. Дно вкрите темно-сірими мулами з лінзами пісків. Є лікувальні грязі пелоїди (їхня товща становить 0,5 м, запаси — близько 17 тис. м3).

Водяться атерини, бички, стеногалінні молюски, трапляється кефаль.

Береги лиману є місцем гніздування та важливим пунктом на маршрутах міграції птахів.

Разом із лиманами Шагани та Бурнас Алібей включено до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з критеріями Рамсарської конвенції. Належить до Тузловської групи лиманів, які з 2010 входять до складу національного природного парку «Тузловські лимани».

Література

  1. Старушенко Л. И., Бушуев С. Г. Причерноморские лиманы Одещины и их рыбохозяйственное значение. Одесса : Астропринт, 2001. 151 с.
  2. Попова О. М. Морфометрія та топонімія гідрологічних об’єктів національного природного парку «Тузловські лимани» // Вісник ОНУ . Серія: Географічні та геологічні науки. 2016. Т. 21. Вип. 2. С. 64–84.
  3. Cистема озер Шагани-Алібей-Бурнас // Водно-болотні угіддя України. URL: http://wetlands.biomon.org/?p=151

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Редакція ВУЕ Алібей // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алібей (дата звернення: 15.11.2019).