Альтернативне кіно


Альтернати́вне кіно́ — кінофільми, створені та поширювані поза системою кінопромисловості та комерційного кінопрокату.

Альтернативне кіно протиставляє себе «системним» творам кіномистецтва або за формою, або за ідейно-тематичним змістом. Часто воно піддає сумніву раціональні, моральні, естетичні та інші стереотипи.

Термін альтернативне кіно виник у 1960-х. Але до альтернативного кіно належать і кіноавангард епохи німого кіно, і американське підпільне й експлуатаційне кіно, яке з’явилося після прийняття Кіновиробничого кодексу, відомого як Кодекс Гейса (діяв у США 1930–1967; встановлював, що можна показувати й говорити у фільмах згідно з моральними нормами).

До альтернативного кіно також відносять позасистемні політичні фільми (так зване кіно, що бореться), створювані зусиллями політичних партій, профспілок або різного роду екстремістських угрупувань. Існують приклади альтернативного кіно, пов’язаного з молодіжними субкультурами й контркультурою. Іноді до альтернативного кіно зараховують відеоперформанси та відеомистецтво (відео-арт).

З альтернативним кіно пов’язують творчість Дз. Вертова, А. Тарковського, С. Параджанова, Л. фон Трієра та інших кінорежисерів.

Особливо поширилось альтернативне кіно у 21 ст., оскільки сучасна цифрова техніка стала доступною для аматорів, незалежних митців і невеликих творчих груп, а Інтернет надає широкі можливості для демонстрації кінотворів.

У жанрі соціальної, політичної та ідеологічної кінодокументалістики сучасне альтернативне кіно представлене, наприклад, в Інтернеті підрозділом IndyVideo інформаційної мережі альтерглобалістів IndyMedia (англ. Independent Media Center — Незалежний медіацентр).

У багатьох країнах світу, зокрема в Україні, проводяться спеціальні фестивалі альтернативного кіно.

Як синонімічні до терміна альтернативне кіно вживають також терміни незалежне кіно, маргінальне кіно та паралельне кіно. Близькими до альтернативного кіно можна вважати поняття арт-хаус, інтелектуальне кіно, експериментальне кіно тощо. Усі ці явища розглядають як різновиди або різні грані ширшого поняття авторське кіно.

Альтернативне кіно не слід плутати з фантастичним жанром альтернативної історії та його підвидами (стімпанк, парапанк, криптоісторія) й жанром альтернативної географії.

Література

  1. Мельвиль Л. Подводя итоги «параллельного» кино на Западе // Искусство кино. 1980. № 4. С. 130–146.
  2. Hillier J. American Independent Cinema: A Sightand Sound Reader. London : BFI, 2001. 283 p.
  3. Groves D. Indies tilt against majors for arthouse rights // Variety. 2003. Т. 391. № 12. P. 2.
  4. Harris D. Who will flex warners' new arthouse arm? // Variety. 2003. Т. 389. № 12. P. 6.
  5. Миславський В. Н. Кінословник: терміни, визначення, жаргонізми. Харків, 2007. 382 с.
  6. Hoberman J. Film after film: or what became of 21st century cinema. NewYork : Verso, 2013. 304 p.
  7. Коновалов А. Е. Институциональный подход в детерминации артхаусного кинематографа // Нова парадигма. 2014. Вип. 122. С. 215–225.
  8. Коновалов А. Е. Методологические особенности исследования артхаусного кінематографа как социального института // Osiągnięcia naukowe, rozwój, propozycje «Z okazji 200-lecia Uniwersytetu Warszawskiego». Варшава, 2016. S. 50–51.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Корнєєва Л. Л. Альтернативне кіно // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Альтернативне кіно (дата звернення: 20.07.2019).