Альвіс

Альвіс і Труд

Альві́с (давньосканд. Аlvіss — всезнайко) — у германо-скандинавській міфології — наймудріший із двергів (цвергів), який живе під землею.

У міфології

За міфом, після смерті мудреця Квасира (давньосканд. Kvasir) Альвіс уявив себе найрозумнішим у світі, рівним за мудрістю верховному богові Одіну. Зарозумілий Альвіс вирішив поріднитися з асами, узявши шлюб з Труд (давньосканд. Þrúðr), донькою бога-громівника Тора (давньосканд. Þórr).

За відсутності Тора Альвіс посватався до його доньки. Він переконав Сіф (давньосканд. Sif), золотоволосу богиню плодючості, дружину Тора, що цей шлюб буде вдалим. Коли Тор повернувся додому та довідався про заручини доньки з карликом, він удався до хитрощів. Аби не порушити законів гостинності й обіцянку Сіф, і водночас не бажаючи віддавати доньку заміж за карлика-дверга, Тор скористався правом ритуального шлюбного випробування. Ас повідомив двергу, що перед весіллям хоче перевірити його мудрість і розпочав тривалу бесіду з Альвісом. За легендами, сонячне світло перетворює двергів на каміння. Тор неспішно ставив Альвісу питання про будову світу, богів, людей, істот, попросив назвати всі зірки на небі. Поки Альвіс відповідав, засвітало, й він був покараний за своє зухвальство — обернувся на камінь.

Розмова між Тором і Альвісом становить основу сюжету «Промов Альвіса» зі «Старшої Едди», або «Едди Семунда» («Edda Sæmundar»), збірки скандинавських міфологічних та героїчних пісень (9–11 ст.), що збереглася у давньоісландському рукописі 13 ст. Діалог побудований на питаннях і відповідях космологічного характеру, кожне з яких виконує подвійну функцію: з одного боку, пояснює світоустрій, з іншого — є своєрідним тезаурусом поетики Середньовіччя. Питання стосуються знань про стихії та природні феномени (земля, небо, місяць, сонце, хмари, вітер, море, ліс тощо), а також уявлень про різні світи (людей, богів-асів, богів-ванів, велетнів-турсів, альвів, двергів, мертвих).

Значення

Послідовність об’єктів дискусії побудована за принципом спадної градації, що засвідчує особливості міфологічного мислення (так, згадка Сонця після Місяця у діалозі про світила вказує на культ Місяця й уявлення про його домінантність щодо Сонця).

Тор визнав мудрість карлика, але переміг його хитрощами. Мотив знищення демонологічних істот за допомогою сонячного проміння поширений у різних світових міфологічних традиціях.

Література

  1. MacCulloch J. A. The Mythology of All Races : in 3 vol. Reiss. ed. New York : Cooper Square Publishers, 1964. Vol. II: EDDIC. 612 p.
  2. Anderson R. B. Norse Mythology: Myths of the Eddas. Honolulu : University Press of the Pacific, 2003. 476 р.
  3. Старшая Эдда / Перевод с древнеисландского А. И. Корсуна. Москва : Азбука, 2011. 464 с.
  4. Скандинавские мифы и легенды. От Одина до Тора. Москва : Эксмо, 2015. 96 с.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Альвіс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альвіс (дата звернення: 14.05.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ