Алуніт

Алуніт. Закарпаття.jpg

Алуніт

Клас мінералу сульфат
Колір сірий, жовтий, червоний
Форма кристалів ромбоедричний габітус, товстотаблитчаста
Сингонія тригональна
Твердість 3, 5–4
Блиск скляний, перламутровий
Прозорість прозорий
Питома вага 2, 6–2, 8

Алуні́т (фр. alunite, від лат. alumen — галун) ― KAl3[SO4]2(OH)6, мінерал класу сульфатів, основний сульфат Алюмінію та Калію острівної будови.

Термін увів 1824 фізик і мінералог Ф. С. Бедан (Франція, 1787–1850). Левігіт ― колоїдальний різновид алуніту, збагачений адсорбованою водою. Хімічний склад: K2O ― 11,4 %; Al2O3 ― 37,0 %; SO3 ― 38,6 %; H2O ― 13,0 %. Часто містить домішки Феруму (див. Залізо; до 8 %) і Натрію (до 4,6 %). Сингонія тригональна, дитригонально-пірамідальний вид симетрії. Забарвлення ― сірувате, жовтувате або червонувате. Просвічує до прозорого. Блиск скляний, іноді перламутровий полиск. Риса біла. Кристали ромбоедричного (кубовидного) габітусу (утворений ромбоедром шестигранник близький до куба) або товстотаблитчасті; ng = 1,592 і no = 1,572 (у натрієвого різновиду ― 1,585). Густина 2,6–2,8, твердість за Мооса шкалою твердості мінералів 3,5–4, крихкий. Спайність за (0001) чітка.

Алуніт формує щільні камʼянисті й пухкі маси, іноді конкреції в каолінах, піщанистих глинах, бокситах. Він часто виповнює порожнини й мигдалини у породах гірських вулканічних. Утворюється внаслідок дії низькотемпературних сульфатнокислих розчинів на породи, багаті на лужні шпати польові. Цей процес зміни порід гірських відомий як алунітизація. Алуніт утворюється також унаслідок дії сульфатних поверхневих вод на глиноземисті породи. В осадових породах він виникає внаслідок окиснення піриту й марказиту. Супутниками Алуніту є каолініт, галуазит, гідраргіліт.

Великі родовища алуніту відкрито в Китаї та Італії, також він трапляється в Казахстані, в Азербайджані, у Російській Федерації. В Україні значні скупчення алуніту виявлено в Берегівському районі Закарпаття, окремі знахідки левігіту трапляються в Часівʼярському родовищі Донбасу. Використовують для добування галунів й алюміній сульфату, які застосовують як протраву в багатьох галузях виробництва, рідше — для добування алюміній оксиду.

Література

  1. Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Киев : Вища школа, 1970. 600 с.
  2. Лейе Ю. А., Клитченко М. А., Авгитов А. М., Тихоненков Э. П. Алуниты Закарпатья. Москва : Недра, 1971. 176 с.
  3. Матковський О. І. Алуніт у геологічних утвореннях України // Мінералогічний збірник. Львів, 2014. № 64. Вип. 2. С. 31–54.
  4. Павлишин В. І., Довгий С. О. Мінералогія : у 2 ч. Київ : КНТ, 2014. Ч. 2. 528 с.

Автор ВУЕ

Д. К. Возняк

Покликання на цю статтю:
Возняк Д. К. Алуніт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алуніт (дата звернення: 15.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 22.10.2019