Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ)

Алерге́н-специфі́чна імунотерапія (АСІТ), десенсибілізація, гіпосенсибілізація специфічна, алерговакцинація — метод лікування алергічних хвороб, пов'язаних з IgE-опосередкованим механізмом алергії. Полягає у введенні в організм пацієнта зростаючих доз алергену, який спричиняє клінічні прояви захворювання. Метод спрямований на зменшення реакцій гіперчутливості імунної системи та впливає як на ранню, так і на пізню фазу алергічної відповіді. Застосування АСІТ робить пацієнта менш чутливим до вдихання алергенів; зменшує симптоми алергічного захворювання та обсяги використання медикаментів; запобігає розширенню спектру алергенів і трансформації алергічного риніту в астму бронхіальну. Клінічне поліпшення (спостерігається у 80 % пацієнтів) зберігається протягом багатьох років після припинення АСІТ (терміни спостереження 7–12 років). Лікувальна ефективність вища, якщо АСІТ розпочато на ранніх стадіях захворювання.

Історична довідка

Метод АСІТ започатковано в 1911, коли лікарі Л. Ноон і Дж. Фріман (Велика Британія) вперше вилікували хворого з симптомами сінної лихоманки, вводячи йому під шкіру екстракт трав’яного пилку. Упродовж наступного десятиліття практика ін’єкційної терапії для сінної лихоманки швидко поширювалася, особливо в США. Після оприлюднення (у 1930-х) першого протоколу імунологічної терапії, АСІТ, поряд із новими антигістамінними препаратами, стала основою лікування сінної лихоманки. У 1954 В. Франкланд (США) провів перше контрольоване клінічне випробування на пацієнтах з метою профілактики загострень літньої сінної лихоманки та астми. Результати довели, що ефективнішим виявилася АСІТ з екстрактом трав’яного пилку або з його частково очищеними білками, ніж АСІТ із ультрафільтратом, який не містив білка та феноловмісного розріджувача. Це дослідження створило наукове підґрунтя для широкого використання АСІТ у клінічній практиці.

Механізм дії

АСIT через дендритні клітини індукує утворення алерген-специфічних регуляторних Т-клітин, які продукують два ключові цитокіни:

  • інтерлейкін (IL) 10 (пригнічує продукцію імуноглобуліну (Ig) Eі вважається маркером успішної АСІТ);
  • трансформуючий фактор росту-β (TGF-β, зменшує активацію опасистих клітин й еозинофілів, індукує перехід до синтезу IgA).

Із часом утворення алерген-специфічних регуляторних Т-клітин супроводжується перебудовою переважаючих Т-хелперних алерген-специфічних реакцій 2-го типу (Th2) до Т-хелперних реакцій 1-го типу (Th1) з пригніченням алерген-специфічної проліферації лімфоцитів і зниженням продукування IL-5 і IL-13, що може бути опосередковано індукцією клітин, які виробляють IL-12. У місці запалення та в крові відбуваються такі процеси:

  • зменшується кількість еозинофілів, базофілів, опасистих клітин, які вважають основними ефекторними клітинами алергічної відповіді;
  • повільно знижується рівень IgE, який безпосередньо спричиняє дегрануляцію ефекторних клітин із викидом у кров медіаторів запалення (гістаміну та серотоніну);
  • зростає рівень IgG4 (блокуючих антитіл), також пригнічується активність В-клітин.

Призначення

АСІТ у разі інгаляційної алергії призначають за умов доведеної IgE-залежної природи захворювання (результати шкірних тестів і / або підвищений рівень специфічних IgE). Основні показання до АСІТ: алергічний риніт (риноконʼюнктивіт), атопічна бронхіальна астма та анафілаксія на укус оси та бджолину отруту. АСІТ може призначатися також пацієнтам, які страждають на атопічний дерматит легкого й середньо-тяжкого перебігу з високим ступенем сенсибілізації. Залежно від тривалості, АСІТ може бути:

  • передсезонною;
  • передсезонно-сезонною;
  • цілорічною.

АСІТ включає два етапи:

1) досягнення максимальної терапевтичної дози (фаза наростання починається з дуже низької дози й до повної підтримувальної дози, триває, в середньому, 3–4 місяці);

2) підтримувальна терапія (фаза основної терапії триває переважно 3 роки).

Основні методи

Основні методи АСІТ:

  • ін’єкційні (підшкірні, коли алерген вводять підшкірно у ділянку плеча);
  • неін’єкційні (здебільшого сублінгвальний, коли алерген розсмоктується в під’язиковій ділянці; пероральний, коли алерген проковтується).

Сублінгвальну імунотерапію (із застосуванням крапель під язик, таблеток для розсмоктування, спреїв) застосовують з 1990-х. Визначено її ефективність і сприятливий профіль безпеки. Може проводитися під контролем лікаря у домашніх умовах, зазвичай, щоденно за схемою, оптимально — протягом 3 років. З алергенів найчастіше використовують: пилок рослин (трав, дерев, бур’янів), кліщів домашнього пилу, епідермісу деяких тварин, комах, отрут перетинчастокрилих, спори мікрогрибів та ін.

Побічні реакції

Найчастіше розвиваються безпечні місцеві побічні ефекти; зрідка — серйозні загальні реакції (близько 1 на 500 ін’єкцій); дуже рідко — фатальні (у США з 1985 по 2001, за оцінками, становить близько 1 на 2,5 млн ін’єкцій), які здебільшого починаються за 20–30 хв після введення алергену та потребують невідкладної допомоги з ін’єкцією адреналіну.

Сучасні дослідження

Сучасні дослідження АСІТ сконцентровані на способах модифікації вакцин для підвищення ефективності їх із коротшими курсами і зниження ризику побічних ефектів, розширенні діапазону алергенів, рекомбінантних алергенів, пептидів, використанні мукоадгезивних речовин, алергоїдів, ад’ювантів для поліпшення імунологічної відповіді, дослідженні альтернативних шляхів уведення алергенів (сублінгвальний, внутрілімфатичний, крізьшкірний, інтраназальний, трансмукозальний та ін.), а також стандартизації алергенів. Нові стратегії розраховані на зростання ефективності, доступності та безпеки імунотерапії.

Література

  1. Durham S. R., Nelson H. Allergen Immunotherapy: A Centenary Celebration // World Allergy Organ J. 2011. № 4 (6). Р. 104–106.
  2. Федеральные клинические рекомендации по проведению аллерген-специфической иммунотерапии. Москва : Российская ассоциация аллергологов и клинических иммунологов, 2013. 14 с.
  3. Jutel M. et al. International Consensuson Allergen Immunotherapy II: Mechanisms, standardization, and pharmacoeconomics // The Journal of Allergy and Clinical Immunology. 2016. № 137 (2). Р. 358–368.
  4. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Атопічний дерматит» (УКПМД): Наказ #Міністерства охорони здоров’я України 04.07.2016 № 670. URL: http://mtd.dec.gov.ua/images/dodatki/2016_670_AtopDerm/2016_670_YKPMD_AD.pdf
  5. O’Hehir R. E., Holgate S. T., Sheikh A. Middleton’s Allergy Essentials. Edinburgh : Elsevier, 2016. Р. 409.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рекалова О. М. Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) (дата звернення: 1.12.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ