Алексіу, Еллі

Image0000085B.jpg

Алексі́у, Е́ллі (грец. Αλεξίου, Έλλη; 22.05.1894, м. Іракліон, о. Крит, Греція ― 01.07.1988, м. Афіни, Греція) — письменниця, перекладачка, педагог.

Алексіу, Еллі

(Αλεξίου, Έλλη)

Рік народження 1894
Місце народження Іракліон, Крит (острів), Греція
Рік смерті 1988
Місце смерті Афіни, Греція
Місце поховання Афіни, Греція
Alma mater Вищий інститут французьких студій, Париж
Місце діяльності Вища школа для дівчат, Іракліон
Напрями діяльності літературна творчість, переклад

Життєпис

Народилась у сім’ї освітнього діяча та видавця (власника книгарні). Змалку зацікавилася літературою. Дівчинку виховувала старша сестра (батька заарештовано у 1905 за підтримку повстанців під час революції на о. Крит; мати померла в 1907).

1910 закінчила Вищу школу для дівчат у м. Іракліоні.

1911 приїхала до м. Афін. 1913 отримала диплом Педагогічної академії Арсакео. 1914 працювала у школах м. Іракліона.

1919 вивчала французьку мову у Вищому інституті французьких студій (м. Париж). По поверненні викладала грецьку та французьку мови у Вищій школі для дівчат у м. Іракліоні. Була серед перших жінок-педагогів на о. Криті. Загалом вчителювала впродовж 42 років (25 — у Греції та 17 — за кордоном).

1925 закінчила Німецьку школу в Афінах.

Член Компартії Греції з 1928.

1934 стала одним із засновників Спілки грецьких письменників. У 1936 за режиму І. Метаксаса заарештовувалася за політичну діяльність.

Під час Другої світової війни працювала в гімназії м. Калліфея. Брала активну участь у грецькому Русі Опору.

1945 отримала стипендію уряду Франції й виїхала у м. Париж на навчання. Там познайомилася й підтримувала контакти з французькими письменниками, зокрема Л. Арагоном і П. Елюаром.

1949 закінчила Паризький університет. Повернутися до Греції не змогла (була позбавлена громадянства).

1949–1962 була радником з освіти Комітету з допомоги дітям і працювала у грецьких школах соціалістичних країн (Румунії, Угорщини).

1952 за політичні переконання була заочно засуджена в Греції.

Брала участь у Віденській конференції з освіти (1952), Першій всесвітній конференції демократичних жінок у м. Копенгагені (1953), Берлінській літературній конференції (1957) та ін.

1962 повернулася до Греції. 1965 відновила грецьке громадянство. Брала участь у літературному та громадському житті, активно виступала проти режиму «чорних полковників».

1966 Алексіу ув’язнено за політичні переконання, але згодом виправдано. 1967 перебувала під домашнім арештом, її книги були заборонені. До кінця життя займалася творчістю.

Творчість

Творчість Алексіу тематично різноманітна:

  • темі виховання присвячено цикл оповідань «Жорстока боротьба за життя малечі» («Σκληροί αγώνεςγια μικρήζωή», 1931), автобіографічну повість «Третя християнська дівоча школа» («Γ΄ Χριστιανικόν Παρθεναγωγείον», 1931; перекладена багатьма мовами), роман «Люмпен» («Λούμπεν», 1940);
  • боротьбу грецьких патріотів проти гітлерівських окупантів зображено в романі «Протоки» («Παραπόταμοι», 1955);
  • події з життя грецьких політичних емігрантів описано в романі «З лірою» («ΜετηΛύρα», 1958);
  • соціальною загостреністю позначені романи «І так далі» («Και ἔτδι ηαρακἀτω», 1964), «Головна лінія» («Κὐρια γραμμἠ», 1972), «Найвище» («Δεσπόζουσα», 1972).

Алексіу — автор низки творів для дітей, серед яких:

• «Гладунчик і Стрибунка» («Ο Χοντρούλης και η Πηδηχτή», 1939);

• «Вона хотіла зватися пані» («Ηθελε νά τη λένε κυρία», 1956);

• «Питаю та вчуся» («Ρωτώ και μαθαίνω», 1975).

Однією з вершин творчості Е. Алексіу вважають мемуарно-біографічний роман про Н. Казандзакіса «Як стати великим» («Για να γίνειμεγάλος», 1962).

Автор літературознавчої праці «Зарубіжна література» («ΞένοιΛογοτέχνες», 1984). Підготувала до друку майже всю літературну спадщину А. Каркавіцаса разом із критичним оглядом його творчості. Відредагувала повне зібрання творів Ф. Достоєвського в перекладі грецькою мовою.

Українська складова

Алексіу першою познайомила читачів Греції з творчістю Т. Шевченка (переклала його твори грецькою мовою).

1961 побувала в Україні, виступила на 10-й науковій шевченківській конференції та прочитала «Заповіт» Т. Шевченка у власному перекладі, згодом вірш було опубліковано у збірнику праць конференції (1962).

Письменниця також влаштовувала виставки художніх творів Т. Шевченка (спочатку в Румунії, а пізніше — в м. Афінах).

Активно залучала до перекладацької діяльності багатьох поетів і стала упорядником, редактором і автором вступної статті до книги «Твори» Т. Шевченка, надрукованої 1964 в м. Афінах.

Брала участь у підготовці до ювілею Лесі Українки, а згодом за редакцією Алексіу вийшли твори Лесі Українки в перекладі С. Мавроїді-Пападакі. Була запрошена на урочистості з приводу ювілею, але відвідати Україну не змогла.

Цікавилася творчістю І. Франка й інших українських письменників та підтримувала зв’язки з Україною.

Окремі розділи книги «Зарубіжна література» («Ξένοι Λογοτέχνες», 1984) присвячено творчості Т. Шевченка.

Українською мовою твори Е. Алексіу перекладали В. Забаштанський, А. Рубанович, Т. Левченко, Н. Клименко, О. Пономарів.

Твори

  • Γ΄ Χριστιανικόν Παρθεναγωγείον. Άθήνα : 'Εκδόσεις Καστανιώτη, 1978. 176 σελ.
  • Από πολύϰοντά. Άθήνα : 'Εκδόσεις Καστανιώτη, 1981. 336 σελ.
  • Για να γίνειμεγάλος: Βιογραφία τουΝίκου Καζαντζάκη. Άθήνα : Καστανιωτησ, 2004. 432 σελ.
  • Укр. перекл. — Хуртовина на Егейському морі // Радянська жінка. 1960. № 6. С. 21–22.
  • Франзескос. Київ : Веселка, 1969. 68 с.
  • Троє братів. Без мети // Новогрецька література. Антологія. Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 2008. С. 274–280.
  • Рос. перекл. — Третья женская школа. Повесть. Рассказы. Москва : Советская Россия, 1983. С. 3–12.

Література

1. Чернишова Т. Еллі Алексіу про Кобзаря // Всесвіт. 1985. № 3. С. 161.

2. Чернишова Т. Пам’яті друга // Всесвіт. 1989. № 5. С. 132.

3. Еллі Алексіу. (Біодовідка) // Новогрецька література. Антологія. Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 2008. С. 273.

4. Білецький А. О., Чернишова Т. М. Еллі Алексіу – в зеніті // Білецький А. О. Вибрані праці / Упоряд. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А ., Савенко А. О. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. С. 672–673.

5. Чернухін Є. К. З історії перекладів творів Тараса Шевченка в Греції: листи Еллі Алексіу та ЯнісаРіцоса до Тетяни Чернишової 1958–1964 рoків у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України. 2014. Вип. 18. С. 545–565.

6. Челпан В. Відтворення ідіостилю Тараса Шевченка в новогрецьких перекладах (за книжкою «Заповіт», Хіос, 2011) // Шевченкознавчі студії. 2015. № 18. С. 675–681.

7. ΈλληΑλεξίου – Η εκπαιδευτικός, η λογοτέχνης, η αγωνίστρια // Νόστιμονήμαρ. 2015. URL: http://www.nostimonimar.gr/έλλη-αλεξίου-η-εκπαιδευτικός-η-λογο/

8. Κώστας Αρκουδέας. Το χαμένοΝόμπελ : Μια αληθινήιστορία. Εκδόσεις Καστανιώτη, 2015. 57 6σελ. URL: https://books.google.de/books?id=3m-xCwAAQBAJ

9. ΑρχείοΕλλήνωνΛογοτεχνών // ΕΚΕΒΙ. URL: http://www.ekebi.gr/

10. ΈλληΑλεξίουΠερικλής Ξανθίππου. URL: https://christostsantis.com/2014/01/20/έλλη-αλεξίου-περικλής-ξανθίππου/

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Алексіу, Еллі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алексіу, Еллі
Дата звернення: 15.12.2019.