Алексяну, Георге

Алексяну, Георге

Алекся́ну, Гео́рге (рум. Alexianu, Gheorghe (George); до 1916 Алексан (Alecsan); 01.01.1897, с. Стреоане, комуна Панчу, Румунія — 01.06.1946, комуна Жилава, Румунія) — правознавець, політичний діяч, губернатор Трансністрії у 1941–1944.

Алексяну, Георге

(Alexianu, Gheorghe)

Рік народження 01 .01 1897
Місце народження Стреоане, Панчу, Румунія
Рік смерті 01 .06 1946
Місце смерті Жилава, Румунія
Alma mater Бухарестський університет, Бухарест
Місце діяльності Інститут адміністративних наук Румунії, Бухарест, Румунія, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці (місто), Україна
Напрями діяльності право, політика


Відзнаки

Ордени орден «Urbi et Orbi» (1943)


Життєпис

Походив із селянської родини арумунів (субетнос румунів). 1907–1915 навчався в ліцеї «Унірея» в м. Фокшани. 1915 вступив на юридичний факультет Бухарестського університету. У грудні 1916 перервав навчання у зв’язку зі службою в армії. 1918–1919 продовжив навчання в університеті. 1919–1920 — викладач чоловічого ліцею в м. Римніку-Вилча. 1920–1925 навчався в докторантурі, 1925 здобув ступінь доктора права в Бухарестському університеті.

Член-засновник Інституту адміністративних наук Румунії в м. Бухаресті (засновано 1925, ліквідовано 1950).

Від 1925 головний редактор юридичного журналу «Пандектеле Септеминале» («Pandectele Săptămânale»).

Від 1926 викладав на кафедрі порівняльного конституційного права юридичного факультету Чернівецького університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). З 1927 — професор-агреже, від 1930 — титулований професор тієї ж кафедри. 1936 запрошений на посаду титулованого професора кафедри конституційного вільного права Чернівецького університету. На цій посаді працював до 1938.

З 1938 до лютого 1939 виконував обов’язки королівського резидента цинуту Сучава. Зміщено з посади за звинуваченням у зловживанні використання норм закону про перевірку громадянства та позбавлення права на громадянство євреїв. У лютому 1939 — жовтні 1940 виконував обов’язки королівського резидента цинуту Бучеджі.

19.08.1941 генерал Й. Антонеску призначив Алексяну губернатором Трансністрії. 26.01.1944 його знято з посади.

У серпні 1944 Алексяну заарештовано та відправлено до м. Москви разом із Й. Антонеску та М. Антонеску. У квітні 1946 повернено до Румунії, 17.05.1946 засуджено до смертної кари за звинуваченням у закликах до війни проти СРСР, організації репресій проти мешканців м. Одеси, створенні гетто, таборів, здійсненні депортацій. Страчено 01.06.1946.

05.12.2006 Апеляційний суд м. Бухареста розглянув апеляцію С. Алексяну (сина) щодо виправдання Алексяну. 06.05.2008 Вищий касаційний суд Румунії підтвердив вирок від 1946.

Діяльність

Наукова та викладацька робота

Викладав конституційне право, порівняльне конституційне право, вступ до публічного права.

Автор кількох наукових праць. Зокрема, у праці «Конституційне право» (1926) розглянув конституції європейських держав та походження румунської конституції, сутність держави, складові суверенітету, поділ державної влади на три гілки.

Підготував підручник «Курс конституційного права» (т. 1–4; 1930–1935). Один зі співавторів Конституцій Румунії 1923 і 1938.

Державна діяльність

На посаді губернатора Трансністрії Алексяну провадив жорстку окупаційну політику, організовував масові знищення (278 тис. осіб) та депортації населення до Румунії та Німеччини (56 тис. осіб), створення гетто та таборів для утримування євреїв і ромів (25 тис.) у румунській зоні окупації. У листопаді 1941 у відповідь на терористичний акт, скоєний 22.10.1941 у приміщенні командування румунської армії в м. Одесі, за розпорядженням центральної влади організував страту заручників-євреїв.

Активно провадив політику румунізації освіти й культури, видав накази про заборону вжитку української мови, виконання українських пісень тощо. Водночас щодо російської мови та культури відзначалося толерантне ставлення. Розгорнуто мережу з 57 середніх навчальних закладів, 26 із яких із румунською мовою викладання. За його ініціативи 07.12.1941 у м. Одесі відкрито Одеський університет («Universitatea din Odesa»). Цей заклад розташовувався в навчальних корпусах Одеського державного університету (тепер Одеський національний університет імені Іллі Мечникова), хоча офіційно не був його правонаступником. Заняття почалися в лютому 1942, викладання велося російською мовою, а на румунському відділенні — румунською. У грудні 1941 відновлено роботу Одеського оперного театру.

Алексяну сприяв відновленню церковного життя, яке також використовувалося як засіб румунізації: було відкрито Одеський кафедральний собор, розгорнуто роботу Православної місії Трансністрії (на правах єпархії Румунської православної церкви). У м. Дубоссарах розпочала роботу духовна семінарія. Було відновлено діяльність 12 монастирів. Але відновлення діяльності Української автокефальної православної церкви не дозволялося.

Нагороди

1943 Папа Римський Пій ХІІ нагородив Г. Алексяну орденом «Urbi et Orbi» («Місту і світові») за християнське управління Трансністрією.

Праці

  • Codul contributiilor directe: continând legea contributiilor directe din 1923 cu expunere de motive, desbateri parlamentare, doctrina si jurisprudenta la zi a Curtii de Casatie si Curtilor de Apel. Bucureşti : Librariei Pavel Suru, 1926. 302 p. (у співавт.)
  • Răspunderea puterii publice. Bucureşti : Ziarului Adevărul, 1926. 71 p.
  • Studii de drept public. București : Vremea, 1930. 198 p.
  • Curs de drept constituţional : in 3 vol. Bucureşti : Casa Școalelor, 1930–1937.
  • Principii de drept constitutional. Bucuresti : Editura Librariei «Universala» ; Alcalay & Co., 1939. 191 p.
  • Tratat de drept public : in 2 vol. București : Casa Școalelor, 1942–1943. (у співавт.)

Література

  1. Anuarul Universităţii Regele Carol al II-lea din Cernăuţi pe anul de studii 1936/1937 / Ed. de prof. I. I-Nistor. Cernăuţi : Glasul Bucovinei, 1937. 246 p.
  2. Dan I. «Procesul» mareşalului Ion Antonescu. Bucureşti : Lucman, 2005. 466 p.
  3. Михайлуца М. Антиукраїнськість релігійної політики Румунської адміністрації в «Трансністрії» (1941–1944 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2010. Вип. 28. С. 245–248.
  4. Моторна І. Політика румунської адміністрації щодо молдован та українців в Трансністрії (1941–1944 рр.): процеси румунізації та асиміляції // Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Записки історичного факультету. 2015. Вип. 26. С. 133–143.

Автор ВУЕ

І. А. Піддубний

Покликання на цю статтю:
Піддубний І. А. Алексяну, Георге // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алексяну, Георге (дата звернення: 17.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 12.07.2019