Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу

Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу

Акчокракли́, Осма́н Нурі́ Аса́н-оглу́ (крим. Aqçoqraqlı, Osman Nuri Asan-oğlu; 03.01.1878, м. Бахчисарай, тепер АР Крим, Україна — 17.04.1938, м. Сімферополь, тепер АР Крим, Україна) — письменник, поет, фольклорист, сходознавець, історик, археолог, етнограф, перекладач. Писав кримськотатарською мовою.

Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу

(Aqçoqraqlı, Osman Nuri Asan-oğlu)

Рік народження 1878
Місце народження Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, Україна
Рік смерті 1938
Місце смерті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна
Alma mater Аль-Азгар, Каїр
Місце діяльності «Терджиман», Бахчисарай, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, фольклор, сходознавство, історія, археологія, етнографія, переклад, каліграфія

Життєпис

Народився у селянській родині. Брав уроки каліграфії у власного батька — професійного каліграфа, а також у видавця й друкаря І. Бораганського. У 1895 навчався у медресе Дауд-Паша у м. Стамбулі (тепер Туреччина), у 1908 — в Університеті Аль-Азгар у м. Каїрі (Єгипет).

1894 Акчокракли запросили до татарсько-арабської літографії в м. Санкт-Петербурзі, яку заснував та очолював І. Бораганський. Завдяки цій співпраці 1900 було видано навчальний посібник «Зразки мусульманських письмен» зі зразками текстів різними арабськими шрифтами для тих, хто вивчав арабську, фарсі й османську (тогочасний варіант турецької) мови. На початку 20 ст. цей посібник став настільною книгою для всіх сходознавців-початківців.

1899–1901 викладав каліграфію на факультеті східних мов Санкт-Петербурзького університету.

1901–1905 служив в армії.

На формування Акчокракли як особистості та вченого вплинув кримськотатарський просвітник І. Гаспринський, який запросив його 1906 до редакції газети «Терджиман». 1908–1910 Акчокракли працював редактором татарського журналу «Шура» (м. Оренбург, тепер РФ); 1910–1916 — у кримській газеті «Терджиман», одночасно викладав у мусульманській школі Зинджирли-медресе.

1917 обраний делегатом Курултаю кримськотатарського народу.

1921 за ініціативи та безпосередньої участі Акчокракли у м. Бахчисараї, в будівлі, де раніше друкувалася газета «Терджиман», відкрито Будинок-музей І. Гаспринського.

1922−1934 — викладав османську мову, східну каліграфію, кримськотатарський фольклор та етнографію в Кримському університеті імені М. В. Фрунзе (у 1925–1972 — Кримський державний педагогічний інститут ім. М. В. Фрунзе, тепер Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського).

1923 обраний членом правління Таврійського товариства історії, археології та етнографії (ТТІАЕ). Під час археолого-етнографічної експедиції (1925) під керівництвом У. Боданінського у східному Криму знайшов у с. Капсихор рукопис поеми кримськотатарського поета й літописця Джан Мухамеда. У творі описувався спільний похід кримського хана Іслам-Ґерая III разом із гетьманом Б. Хмельницьким у 1648–1649 проти польських військ. Акчокракли доповідав про знахідку на засіданні ТТІАЕ та на 2-му Всеукраїнському з’їзді сходознавців 1929 в м. Харкові. 1930 опублікував поему в журналі «Східний світ» під назвою «Про похід Іслям-Гірея II (III) спільно з Богданом Хмельницьким на Польщу 1648–1649 рр. (за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції Кримського НКО по Криму влітку 1925 року)». Поема змальовує відносини між Україною, Кримом і Польщею, а також виникнення воєнного союзу України з Кримом унаслідок дипломатичної діяльності Б. Хмельницького.

Зібрав близько 400 тамг (родових знаків) кримських татар.

Вивчав давній тюркський епос.

1934 після звільнення з Кримського педагогічного інституту через звинувачення у націоналізмі переїхав до сестри в м. Баку (тепер Азербайджан). 1937 Акчокракли звинуватили у вихвалянні пантюркізму І. Гаспринського, контрреволюційній пропаганді та шпигунстві, заарештували та етапували до м. Сімферополя.

17.04.1938 виїзною сесією Верховної Колегії Верховного Суду СРСР Акчокракли засуджено до розстрілу за статтею 58 п. 6 і п. 10 Кримінального кодексу РСФРР 1926 року («контрреволюційна пропаганда» і «шпигунство»). У останньому слові на судовому процесі не визнав себе винним. Того ж дня був розстріляний. Інформації про реабілітацію виявлено.

Творчість і наукова праця

Автор низки кримознавчих досліджень:

• «Татарські тамги в Криму» (1925);

• «Старо-кримські та огузькі написи ХIII−ХV ст.» (1927);

• «Нове з історії Чуфут-Кале»;

• описи пам’яток Бахчисарая, Кок-Коза, Ялти, Алушти, Капсихора, Судака, Старого Криму, Кефе (1924−1925).

Писав також статті з археології, фольклору й етнографії Криму, що публікувалися 1926–1927 в кримськотатарському журналі «Ілері» («Илери»).

У 1899 в м. Санкт-Петербурзі у видавництві І. Бораганського опублікував історичне оповідання «Мавзолей Ненкенджан ханим» («Хикяет. Ненкеджан ханым тюрбеси»). Твір створено після відвідування мавзолею Ненкеджан ханим у Чуфут-Кале на основі легенди про дюрбе Джаніке ханим — дочку кримського хана Тохтамиша.

Перекладав з російської. Працювавоти у татарсько-арабській літографії в м. Санкт-Петербурзі. На цей період припадає видання його віршованих перекладів кримськотатарською мовою «Бахчисарайського фонтана» і «Талісмана» О. Пушкіна (1899). Переклав також байки І. Крилова (1901), комедію М. Гоголя «Одруження» (1903). У збірці «Пуп’яхи з кримських квітів» («Къырым гъонджелери», 1906) вмістив, окрім вибірки з О. Пушкіна, переклади «Кримських віршів» поета і прозаїка В. Шуфа та вірша Г. Данилевського «Йосафатова долина».

1923 у співавторстві з А. Рефатовим написав лібрето до першої опери кримськотатарською мовою «Чора-батир» («Чора-батыр») про оборону м. Казані від військ Івана IV Грозного, а 1926 — музичну драму «Бахчисарайський фонтан» («Багъчасарай чешмеси»).

Тривала співпраця пов’язувала Акчокракли з українським сходознавцем-тюркологом А. Кримським. За сприяння академіка двічі брав участь у з’їзді сходознавців у м. Харкові. 1930 підготував та опублікував у збірці А. Кримського «Студії з Криму» добірку кримськотатарської поезії в перекладі українською мовою «Невеличка антологія з кримськотатарських поетів». До антології ввійшла поезія Акчокракли «Що думає татарка».

Цитата

«Поруч підстаршого Леманова, почасти на заміну йому, придбав Гаспринський у Бахчисараї дуже доброго молодшого співробітника, що потім теж редакторував у Терджимані. Це письменник Осман Акчокракли»
— (А. Кримський. Література кримських татар // Студії з Криму I–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 175).
Навкруги нас — стіни та стіни,

І вікна — очима на подвір'я.

Щодня сонце сходить й заходить,

А наше лихо — не меншає, більшає.

Зачинено за нами двері, геть і кожну продушину; баркани — височенні;

А в садку над нами вільно літають вільні пташки!

Та сонячне світло світить на небі,

Та хмарини набігають й одбігають...

Ані стіни, ані баркани не розуміють,

Як бідують-сумують татарки, оті пташки в неволі.

Мордуються вони так, що й плакати не сила.

Терплять вони, терплять — аж поки згинуть.
— (Осман Акчокракли. Що думає татарка // Студії з Криму I–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 195−196).

Праці

  • Старокрымские и отузские надписи 13–15 вв. // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1927. Т. 1. С. 5–17.
  • Старокрымские надписи по раскопкам 1928 г. // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1929. Т. 3. С. 152–159.
  • Татарська поема Джан-Мухамедова про похід Іслям-Гірея II (III) спільно з Б. Хмельницьким на Польщу 1648–1649 рр. за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції КримНКО по Криму влітку 1925 р. // Східний світ. 1930. № 3. С. 163–170. (перевидано: Східний світ. 1993. №1. С. 134–139).
  • Крымско-татарские и турецкие исторические документы XVI—XIX вв., Вновь поступившие в Крымский Центрархив // Бюллетень ЦАУ Крымской АССР. 1932. № 2 (8).
  • Эсерлер топламы / Тертип эткен ве неширге азырлагъан: проф. И. А. Керим. Акъмесджит : Таврия, 2006. 320 с.

Твори

  • Антологія з кримськотатарських поетів // Студії з КримуI–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 191–198.
  • Що думає татарка // Студії з КримуI–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 195–196.

Література

1. Кримський А. Література кримських татар // Студії з Криму I–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 175–176. URL: http://archeos.org.ua/wp-content/uploads/2014/.pdf

2. Урсу Д. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921–1941) // Осман Акчокраклы — последний крымский энциклопедист. Симферополь : Крымучпедгиз, 1999. С. 48–55.

3. Керимов И. Осман Акъчокъракълы нынъ шахсиети хусусында базы эски ве янъы малюматлар // Йылдыз. 2006. № 2. С. 34–42.

4. Урсу Д. Акчокракли Осман // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах : біобібліогр. словник. Київ : Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. С. 28–30.

5. Бекірова Г. Сторінки кримської історії: Осман Акчокракли // Крим. Реалії. 2016. 4 січня. URL: https://ua.krymr.com/a/27467220.html

6. Керимов И. Жизнь и деятельность Османа Акчокраклы (1879–1938) // Голос Крыма. 2017. № 6 (98). 10 февраля. URL: http://goloskrimanew.ru/zhizn-i-deyatelnost-osmana-akchokraklyi-1879-1938.html

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю:
Дочу А. Р. Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу (дата звернення: 17.11.2019).