Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу

Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу

Акчокракли́, Осма́н Нурі́ Аса́н-оглу́ (крим. Aqçoqraqlı, Osman Nuri Asan-oğlu; 03.01.1878, м. Бахчисарай, тепер АР Крим, Україна — 17.04.1938, м. Сімферополь, тепер АР Крим, Україна) — письменник, поет, фольклорист, сходознавець, історик, археолог, етнограф, перекладач. Писав кримськотатарською мовою.

Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу

(Aqçoqraqlı, Osman Nuri Asan-oğlu)

Народження 1878
Місце народження Бахчисарай
Смерть 1938
Місце смерті Сімферополь
Alma mater Аль-Азгар, Каїр
Місце діяльності «Терджиман», Бахчисарай, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, фольклор, сходознавство, історія, археологія, етнографія, переклад, каліграфія

Життєпис

Народився у селянській родині. Брав уроки каліграфії у власного батька — професійного каліграфа, а також у видавця й друкаря І. Бораганського. У 1895 навчався у медресе Дауд-Паша у м. Стамбулі (тепер Туреччина), у 1908 — в Університеті Аль-Азгар у м. Каїрі (Єгипет).

1894 Акчокракли запросили до татарсько-арабської літографії в м. Санкт-Петербурзі, яку заснував та очолював І. Бораганський. Завдяки цій співпраці 1900 було видано навчальний посібник «Зразки мусульманських письмен» зі зразками текстів різними арабськими шрифтами для тих, хто вивчав арабську, фарсі й османську (тогочасний варіант турецької) мови. На початку 20 ст. цей посібник став настільною книгою для всіх сходознавців-початківців.

1899–1901 викладав каліграфію на факультеті східних мов Санкт-Петербурзького університету.

1901–1905 служив в армії.

На формування Акчокракли як особистості та вченого вплинув кримськотатарський просвітник І. Гаспринський, який запросив його 1906 до редакції газети «Терджиман». 1908–1910 Акчокракли працював редактором татарського журналу «Шура» (м. Оренбург, тепер РФ); 1910–1916 — у кримській газеті «Терджиман», одночасно викладав у мусульманській школі Зинджирли-медресе.

1917 обраний делегатом Курултаю кримськотатарського народу.

1921 за ініціативи та безпосередньої участі Акчокракли у м. Бахчисараї, в будівлі, де раніше друкувалася газета «Терджиман», відкрито Будинок-музей І. Гаспринського.

1922−1934 — викладав османську мову, східну каліграфію, кримськотатарський фольклор та етнографію в Кримському університеті імені М. В. Фрунзе (у 1925–1972 — Кримський державний педагогічний інститут ім. М. В. Фрунзе, тепер Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського).

1923 обраний членом правління Таврійського товариства історії, археології та етнографії (ТТІАЕ). Під час археолого-етнографічної експедиції (1925) під керівництвом У. Боданінського у східному Криму знайшов у с. Капсихор рукопис поеми кримськотатарського поета й літописця Джан Мухамеда. У творі описувався спільний похід кримського хана Іслам-Ґерая III разом із гетьманом Б. Хмельницьким у 1648–1649 проти польських військ. Акчокракли доповідав про знахідку на засіданні ТТІАЕ та на 2-му Всеукраїнському з’їзді сходознавців 1929 в м. Харкові. 1930 опублікував поему в журналі «Східний світ» під назвою «Про похід Іслям-Гірея II (III) спільно з Богданом Хмельницьким на Польщу 1648–1649 рр. (за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції Кримського НКО по Криму влітку 1925 року)». Поема змальовує відносини між Україною, Кримом і Польщею, а також виникнення воєнного союзу України з Кримом унаслідок дипломатичної діяльності Б. Хмельницького.

Зібрав близько 400 тамг (родових знаків) кримських татар.

Вивчав давній тюркський епос.

1934 після звільнення з Кримського педагогічного інституту через звинувачення у націоналізмі переїхав до сестри в м. Баку (тепер Азербайджан). 1937 Акчокракли звинуватили у вихвалянні пантюркізму І. Гаспринського, контрреволюційній пропаганді та шпигунстві, заарештували та етапували до м. Сімферополя.

17.04.1938 виїзною сесією Верховної Колегії Верховного Суду СРСР Акчокракли засуджено до розстрілу за статтею 58 п. 6 і п. 10 Кримінального кодексу РСФРР 1926 року («контрреволюційна пропаганда» і «шпигунство»). У останньому слові на судовому процесі не визнав себе винним. Того ж дня був розстріляний. Інформації про реабілітацію виявлено.

Творчість і наукова праця

Автор низки кримознавчих досліджень:

• «Татарські тамги в Криму» (1925);

• «Старо-кримські та огузькі написи ХIII−ХV ст.» (1927);

• «Нове з історії Чуфут-Кале»;

• описи пам’яток Бахчисарая, Кок-Коза, Ялти, Алушти, Капсихора, Судака, Старого Криму, Кефе (1924−1925).

Писав також статті з археології, фольклору й етнографії Криму, що публікувалися 1926–1927 в кримськотатарському журналі «Ілері» («Илери»).

У 1899 в м. Санкт-Петербурзі у видавництві І. Бораганського опублікував історичне оповідання «Мавзолей Ненкенджан ханим» («Хикяет. Ненкеджан ханым тюрбеси»). Твір створено після відвідування мавзолею Ненкеджан ханим у Чуфут-Кале на основі легенди про дюрбе Джаніке ханим — дочку кримського хана Тохтамиша.

Перекладав з російської. Працювавоти у татарсько-арабській літографії в м. Санкт-Петербурзі. На цей період припадає видання його віршованих перекладів кримськотатарською мовою «Бахчисарайського фонтана» і «Талісмана» О. Пушкіна (1899). Переклав також байки І. Крилова (1901), комедію М. Гоголя «Одруження» (1903). У збірці «Пуп’яхи з кримських квітів» («Къырым гъонджелери», 1906) вмістив, окрім вибірки з О. Пушкіна, переклади «Кримських віршів» поета і прозаїка В. Шуфа та вірша Г. Данилевського «Йосафатова долина».

1923 у співавторстві з А. Рефатовим написав лібрето до першої опери кримськотатарською мовою «Чора-батир» («Чора-батыр») про оборону м. Казані від військ Івана IV Грозного, а 1926 — музичну драму «Бахчисарайський фонтан» («Багъчасарай чешмеси»).

Тривала співпраця пов’язувала Акчокракли з українським сходознавцем-тюркологом А. Кримським. За сприяння академіка двічі брав участь у з’їзді сходознавців у м. Харкові. 1930 підготував та опублікував у збірці А. Кримського «Студії з Криму» добірку кримськотатарської поезії в перекладі українською мовою «Невеличка антологія з кримськотатарських поетів». До антології ввійшла поезія Акчокракли «Що думає татарка».

Цитата

«Поруч підстаршого Леманова, почасти на заміну йому, придбав Гаспринський у Бахчисараї дуже доброго молодшого співробітника, що потім теж редакторував у Терджимані. Це письменник Осман Акчокракли»

 (А. Кримський. Література кримських татар // Студії з Криму I–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 175).


Навкруги нас — стіни та стіни, І вікна — очима на подвір'я. Щодня сонце сходить й заходить, А наше лихо — не меншає, більшає. Зачинено за нами двері, геть і кожну продушину; баркани — височенні; А в садку над нами вільно літають вільні пташки! Та сонячне світло світить на небі, Та хмарини набігають й одбігають... Ані стіни, ані баркани не розуміють, Як бідують-сумують татарки, оті пташки в неволі. Мордуються вони так, що й плакати не сила. Терплять вони, терплять — аж поки згинуть.

 (Осман Акчокракли. Що думає татарка // Студії з Криму I–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 195−196).


Праці

  • Старокрымские и отузские надписи 13–15 вв. // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1927. Т. 1. С. 5–17.
  • Старокрымские надписи по раскопкам 1928 г. // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1929. Т. 3. С. 152–159.
  • Татарська поема Джан-Мухамедова про похід Іслям-Гірея II (III) спільно з Б. Хмельницьким на Польщу 1648–1649 рр. за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції КримНКО по Криму влітку 1925 р. // Східний світ. 1930. № 3. С. 163–170. (перевидано: Східний світ. 1993. №1. С. 134–139).
  • Крымско-татарские и турецкие исторические документы XVI—XIX вв., Вновь поступившие в Крымский Центрархив // Бюллетень ЦАУ Крымской АССР. 1932. № 2 (8).
  • Эсерлер топламы / Тертип эткен ве неширге азырлагъан: проф. И. А. Керим. Акъмесджит : Таврия, 2006. 320 с.

Твори

  • Антологія з кримськотатарських поетів // Студії з КримуI–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 191–198.
  • Що думає татарка // Студії з КримуI–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 195–196.

Література

1. Кримський А. Література кримських татар // Студії з Криму I–IX / Під ред. А. Кримського. Київ, 1930. С. 175–176. URL: http://archeos.org.ua/wp-content/uploads/2014/.pdf

2. Урсу Д. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921–1941) // Осман Акчокраклы — последний крымский энциклопедист. Симферополь : Крымучпедгиз, 1999. С. 48–55.

3. Керимов И. Осман Акъчокъракълы нынъ шахсиети хусусында базы эски ве янъы малюматлар // Йылдыз. 2006. № 2. С. 34–42.

4. Урсу Д. Акчокракли Осман // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах : біобібліогр. словник. Київ : Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. С. 28–30.

5. Бекірова Г. Сторінки кримської історії: Осман Акчокракли // Крим. Реалії. 2016. 4 січня. URL: https://ua.krymr.com/a/27467220.html

6. Керимов И. Жизнь и деятельность Османа Акчокраклы (1879–1938) // Голос Крыма. 2017. № 6 (98). 10 февраля. URL: http://goloskrimanew.ru/zhizn-i-deyatelnost-osmana-akchokraklyi-1879-1938.html

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Дочу А. Р. Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу (дата звернення: 25.06.2021).

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності