Адгезиметр


(Перенаправлено з Адгезіометр)
Адгезиметр 

Адгези́метр (від лат. adhaesio — прилипання, зчеплення, притягання і грец. μετρέω — вимірювати) — прилад, за допомогою якого визначають силу зчеплення захисного покриття з основою.

Функціонування таких приладів ґрунтується на трьох основних методах:

  1. відриву (руйнівний варіант) — застосовується при товщині покриття не менше 0,5 мм;
  2. ультразвукового або магнітного визначення адгезії (неруйнівний контроль) — застосовується для визначення відпластувань, раковин та інших дефектів між основою і покриттям;
  3. відшаровування, зсуву, ґратчастого надрізу, паралельного надрізу (непрямі методи) — використовуються на раніше підготовлених лабораторних (тестових) зразках, що дозволяє підібрати оптимальні варіанти покриття та основи.

Найчастіше застосуються практичні відривні адгезиметри, які поділяються на прилади електронного та механічного типів. Принцип роботи таких адгезиметрів полягає в наклеюванні на покриття тестового елемента (грибка), прорізання покриття навколо нього до самої основи й відтягування елемента від поверхні, що тестується. Сила, що застосовується для відриву грибка, виражається у величині, яка відображається індикатором на шкалі пристрою і визначає ступінь адгезії.

Механічні адгезиметри працюють за принципом динамометра. Їхні функції виконуються за допомогою пружини.

Електронні адгезиметри, обладнані тензометричними давачами, у порівнянні з механічними ергономічніші, працюють в автономному режимі, мають більшу кількість функцій і вбудовану пам’ять, що дозволяє зберігати потрібні дані, а також обробляти їх у комп’ютерному варіанті.

Адгезиметри використовуються в будівництві, лакофарбовій промисловості, у спеціалізованих лабораторіях, у деревообробній та меблевій індустрії. За допомогою адгезиметрів визначають величину адгезії лакофарбових, облицювальних, фактурних, ізоляційних, захисних покриттів, керамічної плитки, штукатурки з основою.

Використання адгезиметрів доцільне на етапі підготовки поверхні для контролю сили зчеплення, від якої залежить можливість подальшої експлуатації покриття.

Додатково

Див. також Адгезія.

Література

  1. Кинлок Э. Адгезия и адгезивы : Наука и Технологии / Пер. с англ. Москва : Мир, 1991. 484 с.
  2. Яремчук Л. А., Орсаг Т. В. Визначення адгезійної міцності плівок // Український державний лісотехнічний університет : Науковий вісник. 2005. Вип. 15.2. С.102–105. URL: http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2005/15_2/102_Jaremczuk_15_2.pdf
  3. Лунёв В. М., Немашкало О. В. Адгезионные характеристики покрытий и методы их измерения // ФІП ФИП PSE. 2010. Т. 8. № 1. С. 64–71. URL : http://www.pse.scpt.org.ua/ukr/jornal/1_10/9.pdf


Автор ВУЕ