Адаптаціогенез


Адаптаціогене́з (від адаптація і грец. γένεσις — народження, виникнення) — у широкому розумінні — процес виникнення, розвитку і перетворення пристосувань (адаптацій) у процесі еволюції органічного світу.

За Ч. Дарвіном — це і є еволюція, адже будь-які еволюційні зміни мають пристосувальний характер. Процеси адаптаціогенезу безпосередньо пов’язані з головними еволюційними факторами:

  • спадковістю;
  • природним добором.

Перший стратегічний напрям адаптаціогенезу — різка зміна (підвищення чи спрощення) рівня організації (ароморфоз, дегенерація) і наступний розвиток без зміни рівня організації (ідіодаптація, адаптивна радіація).

Іноді поняття адаптаціогенезу розуміють вужче: тільки як виникнення пристосувань, використовуючи поняття адаптаціоморфоз. Термін «адаптаціогенез» ввів у науковий обіг О. Сєверцов (1920).

Література

  1. Аршавский И. А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. Москва : Наука, 1982. 270 с.
  2. Калайков И. Цивилизация и адаптация. Москва : Прогресс, 1984. 240 с.
  3. Бородюк Н. Р. Адаптация. Новое в приспособлении к окружающей среде. Москва : Глобус, 1998. 86 с.
  4. Северцов А. С. Теория эволюции. Москва : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2005. 380 с.

Автор ВУЕ