Агоністики

Агоні́стики (лат. agonistici, від грец. ἀγωνιστικός — здатний до боротьби), циркумцеліони — члени християнської секти, послідовники радикального крила руху донатистів (єресь у Західній християнській церкві), яка діяла в римській Африці у 4–5 ст.

Походили зазвичай із найбідніших верств населення. Наслідуючи традиції раннього християнства, агоністики мандрували, жили з пожертв сільських жителів (звідси назва циркумцеліони — ті, що блукають навколо селищ). Встановлювали рівність у своїх громадах, відмовляючись від підневільної праці та приватної власності. Очолювали великі повстання сільської бідноти проти імператорської влади, наприклад, у 340 у Нумідії під керівництвом Аксидо і Фазира. Прагнули самостійно вибирати священиків, проповідували аскетизм, мучеництво за віру. На переконання агоністиків, мученик, уподібнюючись до Ісуса Христа, наслідує його, є тим, у кому бореться, страждає та перемагає сам Христос. Тож серед агоністиків поширеною була практика самогубства, що, на їхню думку, очищало душу від гріхів. Агоністики вбивали язичників, вважаючи, що чинять боговгодну справу; при цьому не застосовували залізну зброю, послуговуючись кийками.

Література

  1. Голубцова Н. И. У истоков христианской церкви. Москва: Наука, 1967. 144 с.
  2. Буровский А. М. Царьград. 1000 лет величия. Москва: Эксмо, 2013. 512 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Предко О. І. Агоністики // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агоністики (дата звернення: 18.11.2019).