Аггада

Аггада

Агга́да (івр. אגדה) — давня духовна й літературна пам’ятка; в раввіністичному юдаїзмі — частина Талмуду (друга його частина — Галаха).

Текст Аггади складається з афоризмів, притч, легенд, проповідей, поетичних гімнів, філософсько-теологічних міркувань, які не мають регламентаційного характеру, на відміну від «кодексу законів» Галахи. В Аггаді подано образне розмежування: «Галаха — хліб, Аггада — вино». За переказами, Творець передав Моше (у християнській традиції Мойсей) на Синайській горі не тільки Письмову Тору (яку традиційно називають Тора), а й Усну Тору — як тлумачення до першої, що полегшує розуміння поведінкових норм, визначає етичні орієнтири. Відтоді Аггада, як частина Усної Тори, тривалий час передавалася в усній традиції; її перші письмові фіксації належать до 3–5 ст.

На Аггаді позначилися релігійно-культурні впливи християнства, еллінізму, зороастризму та ін. У багатьох частинах Аггади викладена полеміка із саддукеями, гностиками, християнами. Аггада, сповнена метафор і символів, є джерелом єврейського містицизму; її образи пронизують єврейську літературу.

Власне Аггаду не варто сплутувати з Пасхальною Агадою (הגדה).

Література

  1. Шинан А. Мир Аггадической литературы. Иерусалим: Гешарим; Москва: Мосты культуры, 2003. 206 с.
  2. Агада : сказания, притчи, изречения Талмуда и мидрашей: [сборник] / пер. С. Г. Фруга ; [ил. Эль Лисицкого]. Москва: Эксмо, 2006. 523 с.
  3. Нариси з історії та культури євреїв України / упоряд. та ред. Л. Фінберг, В. Любченко. 3-тє вид. Київ: Дух і літера, 2009. 437 c

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Предко О. І. Аггада // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аггада (дата звернення: 18.11.2019).