Абсорбція

Абсо́рбція (від лат. absorptio — поглинання) — багатозначний термін:

1) Процес вибіркового поглинання молекул, атомів або йонів із газуватого чи рідкого середовища всім об’ємом рідкого або твердого матеріалу, який називають абсорбентом (сорбентом). Абсорбція є одним зі способів сорбції, у межах якої виокремлюють також адсорбцію — поглинання рідини або газу поверхневим шаром рідини чи твердого сорбенту. Тож відмінність абсорбції та адсорбції — у механізмах поглинання.

Розрізняють два види абсорбції — фізичну й хімічну. Фізична абсорбція — процес, еквівалентний розчиненню. У процесі хімічної абсорбції відбувається хімічна взаємодія між сорбатом і сорбентом, наприклад, абсорбція вуглекислого газу розчином лугу. Фізична абсорбція є оборотним процесом; характеризується певною константою рівноваги, значення якої залежить лише від системи вибраних компонентів і температури (закон розподілу Нернста). Якщо співвідношення концентрацій сорбата в сорбенті й у сусідній фазі більше за константу розподілу, відбувається десорбція — процес, обернений до абсорбції. Частіше трапляється абсорбція газу або рідини рідиною. Прикладом фізичною абсорбцією твердими тілами є поглинання водню деякими металами (нікелем, паладієм та ін.). Абсорбцію широко використовують у хімічній промисловості для розділення й очищення газів і рідин, зокрема й для очищення промислових викидів, осушення органічних сполук тощо. Абсорбцію здійснюють на абсорбувальних установках, основним апаратом яких є абсорбер.

2) У фізиці — поглинання електромагнітних або звукових хвиль матеріалами.

3) У біології — надходження речовин (складників їжі, ліків, газів) в організм через його покриви (стінки кишечника, легені, шкіру).

Література

  1. Zarzycki R., Chacuk A. Absorption: Fundamentals and Applications. Oxford : Pergamon press, 2013. 638 p.
  2. Eimer D. Gas Treating: Absorption Theory and Practice. Chichester : Wiley, 2014. 440 p.

Автор ВУЕ