Абсорбер

.
.

Абсо́рбер (від лат. absorbere — поглинати) — пристрій для здійснення абсорбції. В основі конструкції абсорбера — металева колона або інша видовжена посудина. Розрізняють тарілчасті та насадкові абсорбери.

У тарілчастих абсорберах газова суміш, що містить речовини, які потрібно вилучити, рухається крізь шар рідкого абсорбенту знизу вгору. Абсорбент штучного чи природного походження стікає з тарілки на тарілку переливними трубками, утворюючи з капілярів або кристалічних ґраток розвинену поверхню, яка поглинає речовини з газів і рідин.

Насадкові абсорбери обладнують горизонтальними ґратками, на яких розміщують кілька шарів насадок (коксу або металевих чи керамічних кілець); ними назустріч газовій суміші стікає абсорбент.

Оскільки процес абсорбції починається на поверхні поділу фаз, то абсорбер має забезпечувати максимальну поверхню контакту газової, рідкої і твердої фаз. За способами утворення цієї поверхні тарілчасті й насадкові абсорбери поділяють на чотири групи:

  1. поверхневі;
  2. розпилювальні;
  3. барботажні;
  4. пінні.
  • У поверхневих абсорберах поверхня абсорбції — дзеркало рідини. Для таких абсорберів характерна фіксована поверхня контакту, що визначається геометрією будови елементів абсорбера.
  • У розпилювальних абсорберах поверхня контакту утворюється внаслідок розпилення рідини на дрібні краплі в масі газу й залежить від гідродинамічного режиму (витрат рідини). До найпростішого абсорбера цього типу можна віднести різні системи пиловловлювання у гірничих виробках, де використовують розпилені водні розчини поверхнево-активних речовин. Основні види розпилювачів: форсункові, швидкісні прямоточні, механічні (обертальні).
  • У барботажних абсорберах поверхня контакту визначається гідродинамічним режимом (витратами газу та рідини).
  • У пінних абсорберах поверхня контакту виникає під час пропускання газу знизу вгору крізь рідину зі швидкістю, за якої напір газу врівноважує масу рідини. Унаслідок цього рідина зависає в потоці газу й утворює з ним шар динамічної піни, що швидко рухається впереміш із бульбашками газу.

Абсорбери застосовують найширше у хімічній промисловості та металургії.

Література

  1. Рамм В. М. Абсорбция газов. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва : Химия, 1976. 656 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  3. Костржицький А. І. та ін. Фізична та колоїдна хімія. Київ : Центр учбової літератури. 2008. 496 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Торопчинова К. Л. Абсорбер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Абсорбер (дата звернення: 15.11.2019).