Абруццо

муніципалітет Кастеллі (провінція Терамо)

Абруццо

Тип область
Адміністративний центр Л’Аквіла
Країна Італія
Регіон країни Південна Європа
Площа (кв. км) 10832
Чисельність населення (тис.осіб) 1327
Густота населення (осіб на кв.км) 122
Найбільші міста Пескара, Л’Аквіла, Терамо, Монтесільвано, К’єті
Адміністративні кордони Марке, Лаціо, Молізе

Абру́ццо (італ. Abruzzo), Абруцці — область в центральній частині Італії, на узбережжі Адріатичного моря. Адміністративний центр — м. Л’Аквіла. Територія — 10 832 км2. Населення — 1327 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 122 особи/км2. У складі Абруццо провінції: К’єті, Л’Аквіла, Пескара, Терамо; 305 комун. Утворена 1963.

Територія Абруццо гірська з погорбованим вузьким узбережжям. Межує з областю Марке на півночі, Лаціо на заході, Молізе на півдні; на сході — Адріатичне море, протяжність узбережжя — 131 км.

Історична довідка

Територія Абруццо заселена з доісторичних часів. Виявлено археологічні знахідки кам’яної доби (вздовж долин річок Тронто, Вібрати, Санґро), бронзового віку (на місці висушеного озера Фучіно), залізного віку (зокрема на території муніципалітетів Лорето-Апрутіно, Капестрано), а також археологічні пам’ятки саннітських племен 8–4 ст. до н. е. У 4–3 ст. до н. е. відбулося римське завоювання регіону, його активне господарське освоєння (амфітеатри, театри, храми, терми, шляхи сполучення, зрошувальні системи). Після занепаду Римської імперії (до 12 ст.) Абруццо захопили варварські племена. З 13 ст. територією управляли німецька, згодом анжуйська династія, з 15 ст. настало іспанське панування, яке призвело до занепаду території. Упродовж 18–19 ст. Абруццо було частиною Неополітанського Королівства та Королівства Обох Сицилій. 1861–1946 Абруццо у складі Королівства Італії, а з 1946 — Італійської Республіки.

Природа

Апенніни, що проходять через область трьома паралельними пасмами, займають більшу частину території Абруццо. Тут розташовані найвища точка Апеннін г. Корно-Ґранде (2912 м) і льодовик Кальдероне. Частина території між узбережжям і Апеннінами погорбована, утворена глинистими породами, які при тривалих опадах формують зсуви. Гірські річки невеликі, з стрімкою течією, впадають в Адріатичне море, найбільша — Атерно-Пескара. Кліматичні умови формуються під впливом гірського рельєфу, характеризуються холодними та суворими зимами в горах і теплими й вологими на узбережжі. Влітку в горах багато опадів, на узбережжі посушливо. На клімат також впливають вітри сироко, що дмуть з північної частини Африки.

Рослинний і тваринний світ

Природний ландшафт формують типові середземноморські екосистеми. На узбережжі це мирт, верес, мастикове дерево, вище в гірських районах — олива, сосна, верба, дуб, тополя, вільха, суничне дерево, акація, каперси, розмарин, глід, солодка, мигдальне дерево, дуб. Вище 600 м переважають дубово-грабово-кленові ліси з чагарниками з шипшини та ялівцю. На висотах понад 1000 м домінують букові ліси. Високогірна флора Апеннін представлена такими видами: альпійська орхідея, гірський ялівець, едельвейс Абруццо. Фауна регіону дуже різноманітна: серна, апеннінський бурий ведмідь, італійський вовк, олень, рись, козуля, лисиця, дикий кіт, кабан, борсук та інші види. Природні екосистеми охороняються в національних парках і природних заповідниках (Національний парк Ґран-Сассо-е-Монті-делла-Лаґа; Абруццо, Лаціо й Молізе національний парк та ін.).

Населення

Територія Абруццо порівняно з іншими областями Італії слабозаселена, населення розміщене нерівномірно. Найменша густота населення — в гірській провінції Л’Аквілі — 61 осіб/км2, найбільша в прибережній Пескарі — 260 осіб/км2. Найбільші міста (2016): Пескара (121 тис.), Л’Аквіла (70 тис.), Терамо (54 тис.), Монтесільвано (54 тис.), К’єті (52 тис.).

Економіка

Абруццо — одна з індустріалізованих зон центральної Італії. Промислові підприємства (машинобудування, добувна, хімічна, харчова, текстильна галузь, виробництво меблів) зосереджені переважно в прибережній зоні. Сільське господарство через особливості рельєфу концентрується в долинах. Основні культури: зернові, картопля, оливки, фрукти, виноград, тютюн, шафран, солодковий корінь (лакриця), розвинуте виноробство. Значення пасовищного тваринництва в горах поступово зменшується (вівці, кози), продукція з свинини відома за межами регіону. Туризм є галуззю господарства, значення якої зростає (гірськолижні курорти, відпочинок біля моря).

Транспорт

Через територію регіону проходять: автостради (А14 — вздовж Адріатичного моря, А24 та А25 сполучають регіон з Римом), залізниця (понад 500 км), лінія швидкісних потягів «Євростар». Порти Пескара, Ортона, Васто мають місцеве значення. Функціонує паромне сполучення з островами Треміті та балканськими країнами. Міжнародний аеропорт Абруццо у м. Пескарі.

Освіта. Культура

У регіоні чотири університети, дві мистецькі академії, дві консерваторії, Вищий інститут музичних студій. Національна лабораторія Ґран Сассо Інституту ядерної фізики — найбільша в світі підземна лабораторія.

В Абруццо розташовані музеї: Національний музей Абруццо, Експериментальний музей сучасного мистецтва, Музей спелеології (усі — м. Л’Аквілі); Національний археологічний музей Абруццо (м. К’єті), Будинок-музей Ґ. Д’Аннунціо (м. Пескара), Музей текстильного мистецтва, Фортеця-музей армії (обидва — м. Терамо) та ін.; працюють Постійний театр Абруццо (м. Л’Аквіла), Театр Маруччіно (м. К’єті) та ін. Архітектурні пам’ятки: Базиліка Сан-Бернардино (1454), Церква Санта Марія ді Коллемаджо (1287), Фонтан 99 труб (1272; усі — м. Л’Аквіла), Собор св. Юстина (1069; м. К’єті), римський театр і амфітеатр (м. Терамо) та ін.

Автор ВУЕ