Аберація світла


Аберація світла ‎

Аберація сві́тла — в астрономії — явище, яке полягає в зміні видимого положення зорі (зірки) на небосхилі внаслідок того, що Земля рухається навколо Сонця й неперервно змінює напрямок свого руху відносно зір. Розрізняють аберацію світла добову, річну й вікову. Добова аберація світла зумовлена обертанням Землі навколо своєї осі, річна — рухом Землі навколо Сонця, вікова — рухом Сонячної системи у просторі.

Аберацію світла відкрив 1725 англійський астроном Дж. Брадлей і пояснив її 1728. Він виходив з того, що коли б астрономічна труба була нерухома, то зображення зорі S, на яку вона наведена, збігалося б з перехрестям ниток F окуляра (О — центр об’єктива). Але оскільки астрономічна труба рухається з Землею в напрямі апекса А, то за час, протягом якого світло йде від О до F, окуляр переміститься в F'. Для того, щоб зображення зорі збіглося з перехрестям ниток, трубу треба нахилити в бік її руху на кут ОFО' = α.

Строга теорія аберації світла ґрунтується на перетворенні Лоренца.

Література

  1. Андрієвський С. М., Климишин І. А. Курс загальної астрономії. Одеса: Астропринт, 2007. 480с.

Автор ВУЕ