Абендрот, Германн Пауль Максиміліан


Абендрот, Германн Пауль Максиміліан
А́бендрот, Ге́рманн Па́уль Максиміліа́н
(нім. Abendroth, Hermann Paul Maximilian; 19.01.1883, Франкфурт-на-Майні, земля Гессен, Німеччина – 29.05.1956, Єна, земля Тюрінгія, Німеччина) — диригент, культурний діяч, член Німецької академії мистецтв в Берліні, Національна премія Німецької демократичної республіки (НДР), 1949.

Абендрот, Германн Пауль Максиміліан

(Abendroth, Hermann Paul Maximilian)

Рік народження 1883
Місце народження Франкфурт-на-Майні, Гессен, Німеччина
Рік смерті 1956
Місце смерті Єна, Тюрінгія, Німеччина
Alma mater Мюнхенська вища школа музики і театру
Напрями діяльності музичне мистецтво

Життєпис

Батько майбутнього музиканта був книгопродавцем, тому молодий Абендрот спочатку обрав собі за професію бібліотечну справу й видавництво. Проте любов до музики, якою він займався з раннього дитинства, перемогла, і у 1900, всупереч бажанню батьків, він вступив до Королівської академії музики у Мюнхені (тепер Мюнхенська вища школа музики і театру), де навчався у класах композиції (Л. Тюйє), диригування (Ф. Моттль) та фортепіано (А. Хирцель-Лангенхам).

Творчість

У 1903 диригував колективом Мюнхенського оркестрового товариства, наступного року переїхав до Любека, де до 1911 у міському театрі, філармонічному хорі та Спілці друзів музики диригував оркестрами.

У 1911–1914 жив у Ессені, займаючи посаду музик-директора (передбачає одночасне керівництво міськими симфонічним оркестром, оперною трупою, хором, а також організацію концертів та музичної освіти), у 1915 почав керувати Гюрценіх-концертами у Кельні, де став директором консерваторії (1915), професором (1919) та генеральним музик-директором міста (з 1918).

Протягом 1930–1933 – диригент симфонічного оркестру у Бонні, з 1934 – керівник педагогічного відділу Імператорської музичної палати у Лейпцигу та симфонічного оркестру Гевандхауза, професор Лейпцизької консерваторії.

З середини 1940-х – генеральний музик-директор Веймара і професор місцевої Вищої школи музики. Наприкінці 1940-х повертається до Лейпцига – диригентом симфонічного оркестру радіо.

З 1953 – керівник оркестру Берлінського радіо.

1925–1935 та 1945–1954 активно гастролював країнами Західної та Східної Європи, пропагуючи кращі зразки симфонічної музики різних народів, стилів і жанрів. Талановитий інтерпретатор музики Л. Бетховена, В.-А. Моцарта, Ф. Шуберта, Й. Брамса, А. Брукнера, П. Чайковського, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, Р. Вагнера. Його виконавська манера приваблювала цілісністю художнього задуму, чіткістю форми та ясністю засобів виразності.

Література

  1. Заломов В. Г. Абендрот // Советская музыка. 1956. № 8.
  2. Заломов В. Г. Абендрот // Музыкальная жизнь. 1962. № 23.

Автор ВУЕ