Аббаньяно, Нікола


Аббаньяно, Нікола
Аббанья́но, Ніко́ла

Аббанья́но, Ніко́ла (італ. Abbagnano, Nicola; 15.07.1901, м. Салерно, обл. Кампанія, Італія — 09.10.1990, м. Мілан, обл. Ломбардія, Італія) — філософ-екзистенціаліст та історик філософії, основоположник концепції позитивного екзистенціалізму.

Аббаньяно, Нікола

(Abbagnano, Nicola)

Рік народження 1901
Місце народження Салерно, Кампанія, Італія
Рік смерті 1990
Місце смерті Мілан, Ломбардія, Італія
Alma mater Неаполітанський університет Фрідріха ІІ, Неаполь
Напрями діяльності філософія, педагогіка, історія
Традиція/школа позитивний екзистенціалізм

Життєпис

Народився в сім’ї адвоката. Закінчив 1922 Неаполітанський університет.

Викладав філософію й історію в ліцеї Умберто І, у 1927–1936 — професор філософії та педагогіки католицького університету «Сестра Орсола Бенінказа» (обидва — м. Неаполь). 1936–1971 — професор історії філософії Туринського університету. Один з ініціаторів створення Центру методологічних досліджень у Турині (1947).

Виступаючи проти негативних імплікацій екзистенції у вченнях М. Гайдеггера, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, які він називав «негативним екзистенціалізмом», Аббаньяно обґрунтував концепцію «позитивного екзистенціалізму». Фундаментальною характеристикою людського існування вважав категорію можливості. Залежно від тлумачення «можливого», Аббаньяно виокремив в екзистенціалізмі три напрями: «неможливість можливого», «необхідність можливого», «можливість можливого». Власне вчення визначив як «філософію можливості можливого»: людина має можливість обирати; приймаючи певне рішення, вона несе за нього відповідальність; критерій і норма будь-якої можливості — можливість можливості, або трансцендентальна можливість, завдяки якій відбувається рух від можливості до можливості цієї можливості, в результаті чого формується достеменне існування людини.

Після Другої світової війни Аббаньяно звернувся до філософії науки, неопозитивізму та американського прагматизму; працював над програмою філософії, яка отримала назву «методологічний емпіризм», а також досліджував проблеми соціології, історії філософії, працював над розробкою концепції філософії як мудрості.

Праці

  • Il principio della metafisica. Napoli, 1936.
  • La structura dell’existenza. Torino, 1939.
  • Introduzione all’esistenzialismo. Milano, 1942.
  • Storia della filosofia. Torino, 1946–1950.
  • Filosofia religione scienza. Torino, 1947.
  • L’existenzialismo positive. Torino, 1948.
  • Possibilitа e libertа. Torino, 1956.
  • Problemi di sociologia. Torino, 1959.
  • Storia del pensiero scientifico. Torino, 1951–1953. Vol. 1–3.
  • Dizionario di filosofia. Torino, 1961.
  • Р о с. п е р е к л. — Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. 311 с.
  • Воспоминания философа. Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. 309 с.

Література

  1. Старокожева М. С. Природа і мистецтво як достеменна реалізація людини (за Н. Аббаньяно) // Мультиверсум: Філософський альманах. 2009. Вип. 83. С. 59–71.
  2. Шевченко С. Л. Автентичність людського буття у філософії екзистенціалізму. Київ : Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2012. С. 131–144.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю:

Варениця О. П. Аббаньяно, Нікола // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Аббаньяно, Нікола (дата звернення: 19.04.2019).