Французька рада ісламу

Представники Французької ради ісламу на зустрічі з Міністром внутрішніх справ Франції Б. Казньовом, 26.02.2015

Францу́зька ра́да ісла́му, ФРІ (фр. Conseil français du culte musulman, CFCM) — представницька організація французьких мусульман, створена 2003.

Історична довідка

Попередницями організації були: Рада осмислення ісламу у Франції (1990–1993), Консультативна рада мусульман Франції (1993–2000), Консультація мусульман Франції (2000–2002). Остання 28.01.2000 ухвалила «Принципи та правові основи, що визначають відносини між владою та ісламом у Франції», що до поч. 2021 лишалися основоположним для ФРІ документом.

Рамкова угода, підписана 03.07.2001 Міністром внутрішніх справ Д. Ваяном і Консультацією мусульман Франції, визначала порядок формування майбутньої представницької організації мусульман. Консультація поділялася на дві підкомісії, перша з яких займалася підготовкою виборів, а друга — розробленням статуту Французької ради ісламу. 06–13.04.2003 відбулися вибори до Французької ради ісламу, що мала координувати роботу 25-ти Регіональних рад ісламу. Вибори визнали легітимними.

03.05.2003 на установчій Генеральній асамблеї ФРІ затверджено її Статут.

Загальна характеристика

До сфери повноважень Ради входять: захист гідності та інтересів мусульман у Франції, сприяння й організація обміну інформацією та послугами між релігійними асоціаціями, підтримка діалогу між регіонами, гарантії представництва місцевих релігійних мусульманських організацій при світській владі, підготовка імамів, забезпечення духівників для в’язниць і лікарень, догляд мусульманських дільниць на кладовищах, встановлення дат релігійних свят.

ФРІ не фінансується державою та існує за рахунок членських внесків і прибутків від наданих послуг.

Президентами Ради були: ректор Великої Паризької мечеті Даліль Бубакер (2003–2008, 2013–2015), лідер Зібрання мусульман Франції Мухаммад Мессауї (2008–2013, від 2020), глава Об’єднання ісламських організацій Франції Аннуар Кбібеш (2015–2017) і президент Консультативної ради турецьких мусульман Франції Ахмед Оґрас (2017–2019).

Політика толерантного ісламу

04.06.2014 Французька рада ісламу оприлюднила «Громадянську конвенцію мусульман Франції для спільного життя», яка складається з преамбули та двох розділів («Мусульмани у французькому суспільстві» та «Французька рада ісламу й очікування мусульман Франції»).

В умовах терористичної загрози 2015, А. Кбібеш у листопаді того року оголосив про намір запровадити процедуру сертифікації імамів для сприяння толерантному ісламу.

08.05.2016 почала діяти теологічна рада з 22 осіб, які збиралися двічі на рік і формулювали контраргументи екстремістському дискурсу. 02.07.2016, з огляду на привабливість для певної категорії французьких мусульман терористичного утворення Ісламської держави Іраку і Леванту, ФРІ запропонувала морально, духовно та психологічно підтримувати новонавернених, як до, так і після їхнього переходу в іслам, щоби запобігти радикалізації.

Продовженням політики підтримки толерантного ісламу стало прийняття 29.03.2017 «Хартії французького імама», яка засвідчила відданість французьких імамів поміркованому ісламу та республіканському пакту. Після того, як мечеті підписували Хартію, вона ставала визначальною при прийомі імама на роботу. Реагуючи на ініціативи Е. Макрона, 17.01.2021 ФРІ видала «Хартію принципів», лейтмотивом якої є відкидання використання ісламу в політичних цілях і заборона втручання іноземних держав у справи французьких мусульман. Ключовим є прийняття ФРІ руссоїстського (див. Руссо, Жан-Жак) імперативу свободи — жодні релігійні переконання не повинні використовуватися, щоби уникнути громадянських зобов’язань.

Значення

Створення представницького органу ісламу розглядається як розширення громадянських прав мусульман у Франції та один із найважливіших засобів їхнього залучення до життя Республіки. Проте, у середовищі ФРІ перманентно наявне суперництво за першість між представниками провідних ісламських федерацій Франції. Це перешкоджає виконанню задекларованих Радою завдань і, за оцінками, чинить вплив на послаблення її авторитету серед мусульманської спільноти.

Література

  1. Boyer A. La place de l’organisation du culte musulman en France // Études. 2001. № 395. P. 619–629.
  2. Zeghal M. La Constitution du Conseil Français du Culte Musulman: reconnaissance politique d’un islam français? // Archives de sciences sociales des réligions. 2005. № 129. P. 97–113.
  3. Sfeir A., Coste J. Le Conseil français du culte musulman à l’épreuve du temps // Hommes & Migrations. 2006. № 1259. P. 44–54.
  4. Terrel H. L’Etat et la création du Conseil français du culte musulman (CFCM) // L’islam en France. Paris : PUF, 2008. P. 67–92.
  5. Сипко Б. Проблема інституціоналізації «французького ісламу» у 1990–2003 рр. // Вісник Львівського університету. Серія: Історична. 2013. Вип. 48. С. 228–242.
  6. Сипко Б. Мусульманська спільнота у житті Французької Республіки (1995–2007 рр.). Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017. 344 с.
  7. Сипко Б. Історичний контекст прийняття програмних документів мусульманської спільноти Франції // Народознавчі зошити. 2021. № 2 (158). С. 395‒403.

Автор ВУЕ

Б. В. Сипко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сипко Б. В. Французька рада ісламу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Французька рада ісламу (дата звернення: 17.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
28.09.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ