Установчі договори ЄС
Устано́вчі до́говори́ ЄС (англ. Founding Treaties of the European Union) — нормативно-правові акти, на яких ґрунтується процес європейської інтеграції. Становлять основу правової системи Європейського Союзу; представлені двома договорами: Маастрихтський договір 1992 (Договір про Європейський Союз) та Договір про функціонування ЄС 1957 (консолідована версія зі змінами).
Історична довідка
Створенню Європейського Союзу передувала тривала інтеграція європейських держав, основою якої стало підписання договорів про заснування Європейських спільнот: Європейської спільноти з вугілля і сталі (ЄСВС, Паризький договір 1951), Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) і Європейської економічної спільноти (ЄЕС; Римські договори 1957).
З підписанням Маастрихтського договору 1992 три товариства трансформовано в Європейську спільноту. За Амстердамським договором 1997 та Ніццьким договором 2001 внесено зміни до Маастрихтського договору 1992, які стосуються його подальшої інституційної розбудови. Лісабонська угода 2007 трансформувала Римський договір 1957 в Договір про функціонування Європейського Союзу.
Характеристика
В установчих договорах визначено цілі ЄС та правила функціонування його інституцій, механізми ухвалення рішень та особливості їх впровадження. У контексті розширення ЄС та поглиблення інтеграційних процесів в установчі договори вносять зміни, які мають відповідати новим викликам.
07.02.1992 в м. Маастрихті (Нідерланди) 12 держав — членів Європейських спільнот підписали Договір про Європейський Союз (набув чинності 01.11.1993). Він окреслив правові засади функціонування ЄС, об’єднав Європейські спільноти та виокремив додаткові основи співробітництва:
1) сферу зовнішньої політики і безпеки,
2) сферу юстиції і внутрішніх справ.
У договорі визначено аспекти створення Економічного і монетарного союзу (ЕМС) та впроваджено європейське громадянство.
Документ став консолідованою версію Римського договору 1957. З повної назви останнього (Договір про заснування Європейського економічного співтовариства) Маастрихтський договір 1992 вилучив слово «економічний».
13.12.2007 27 держав — членів ЄС підписали Лісабонський договір («Договір про функціонування Європейського Союзу»), який набув чинності 01.12.2009. Документ був компромісом після невдалої спроби впровадження Конституції Європейського Союзу. Мав структуру класичного договору, проте не акцентував на конституційних елементах (немає статей про основні конституційні права, символіку тощо).
Договір передбачав посилення міжнародної діяльності ЄС, впровадив посади президента та верховного представника із закордонних справ та політики безпеки для формування консолідованої політики ЄС на світовій арені. У новій редакції підсилено роль Європейського парламенту, змінено процедуру голосування тощо.
Джерела
- Consolidated Version of the Treaty on the Functioning of the European Union // European Union. URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:12012E/TXT:en:PDF
- Treaties // European Union. URL: https://eur-lex.europa.eu/collection/eu-law/treaties/treaties-founding.html
Література
- Грицяк І. А. Правова та інституційна система Європейського Союзу. Львів : Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, 2009. 620 с.
- Мідделаар Л. Ван. Перехід до Європи: як континент став союзом / Пер. з англ. Київ : Дух і літера, 2018. 576 с.
- Мідделаар Л. Ван. Нова політика Європи. Десть років політичних криз / Пер. з англ. Київ : Дух і літера, 2021. 408 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горюнова Є. О. Установчі договори ЄС // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Установчі договори ЄС (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.02.2025
