Туту, Десмонд Мпіло
|
Туту, Десмонд Мпіло (Tutu, Desmond Mpilo) | |
|---|---|
| Народження | 07.10.1931 |
| Місце народження | м. Клерксдорп, ПАР |
| Смерть | 26.12.2021 |
| Місце смерті | Кейптаун |
| Alma mater | Університет Південної Африки |
| Місце діяльності | Південно-Африканська Республіка |
| Напрями діяльності | права людини, релігія, теологія |
| Відзнака | Нобелівська премія миру |
Ту́ту, Де́смонд Мпі́ло (англ. Tutu, Desmond Mpilo; 07.10.1931, м. Клерксдорп, провінція Трансвааль, Союз Південної Африки, тепер Північно-Західна провінція, Південно-Африканська Республіка [ПАР] — 26.12.2021, м. Кейптаун, Західна Капська провінція, ПАР) — релігійний та громадський діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1984).
Життєпис
1953 здобув педагогічну освіту в нормальному коледжі для банту м. Преторії (ПАР), 1954 — освітній ступінь бакалавра в Університеті Південної Африки. 1954–1955 був учителем англійської мови в старшій школі для банту м. Йоганнесбурга (ПАР, тепер старша школа Мадібане), 1955–1957 — учителем англійської мови й історії в старшій школі м. Крюгерсдорпа.
Відмовився від кар’єри вчителя на користь священницького служіння через незгоду з расовою сегрегацією в освітній сфері (зокрема скорочення навчальних програм для чорношкірих школярів).
Навчався 1958–1960 в англіканському Теологічному коледжі Святого Петра (тепер Федеральна теологічна семінарія Південної Африки, м. Йоганнесбург). 1960 став дияконом церкви Святого Альбана, 1961 — священником церкви Святого Філіппа (ПАР).
1962–1966 послідовно здобув ступені бакалавра та магістра теології в Королівському коледжі Лондона. Поєднував навчання зі служінням у церквах Святого мученика Альбана та Святої Марії (Англія).
1967–1969 — викладач Федеральної теологічної семінарії; капелан Університету Форт-Гейр (ПАР). 1970–1972 — капелан, викладач Університету Ботсвани, Лесото та Свазіленду (тепер Національний університет Лесото, Королівство Лесото).
Діяльність
1972–1975 був помічником із питань Африки директора Фонду теологічної освіти Всесвітньої ради церков (Англія). У закордонних відрядженнях вивчав особливості постколоніального розвитку країн Африканського континенту.
1975–1976 — настоятель собору Святої Марії (ПАР). На тлі ескалації внутрішньополітичної ситуації в ПАР, 1976 написав відкритий лист на адресу прем’єр-міністра ПАР Джона Ворстера із закликом припинити расову сегрегацію, щоб запобігти подальшому зростанню соціальної напруженості. Передбачене Туту загострення втілилося того ж року в антидискримінаційному бунті Совето, столичної околиці, насильницьке придушення якого призвело до чергової хвилі загальнонаціональних протестів.
1976–1978 — єпископ Лесотський. 1978–1985 обіймав посаду генерального секретаря Ради Церков ПАР. Використовував повноваження, зокрема для зміцнення міжконфесійної єдності в боротьбі проти апартеїду в умовах заборони Африканського національного конгресу (АНК) й ув’язнення провідних опозиційних діячів. Пріоритетом своєї міжнародної діяльності визначав посилення зовнішнього тиску на владу ПАР із метою її примусу до припинення дискримінаційної внутрішньої політики. 1983 приєднався до Об’єднаного демократичного фронту (англ. United Democratic Front), громадського руху за ліквідацію апартеїду.
1981–1984 — декан Йоганнесбурзької єпархії Англіканської церкви; настоятель церкви Святого Августина. 1985–1986 — єпископ Йоганнесбурзький; 1986–1996 — архієпископ Кейптаунський. Обіймав вищі церковні посади. Підтримував громадянський спротив політиці апартеїду, обстоював моральну дозволеність порушення сегрегаційних законів.
1995–1998 — голова державної Комісії правди та примирення, утвореної для розслідування випадків порушення прав людини та злочинів на ґрунті ненависті за принципом гарантованої амністії для обвинувачених у разі їхнього зізнання.
Після перемоги демократичних сил у ПАР відійшов від священницького служіння, зосередившись на викладацькій діяльності. Виступав із послідовною критикою політики АНК після президентства Н. Мандели за неспроможність розв’язати соціально-економічні проблеми країни, незважаючи на перемогу над апартеїдом. 2010 оголосив про припинення участі в суспільному житті ПАР.
Нагороди та визнання
1984 став лауреатом Нобелівської премії миру «за його роль як об’єднавчої лідерської постаті в ненасильницькій кампанії за розв’язання проблеми апартеїду в Південній Африці».
Туту також відзначений титулами почесного доктора численних університетів світу та міжнародними нагородами, зокрема премія Ганді (2007), президентська медаль Свободи (США, 2009), Темплтонівська премія (2013).
На його честь названо некомерційну організацію Desmond Tutu Health Foundation, створену для боротьби з епідеміями ВІЛ та туберкульозу.
Додатково
Прихильник і популяризатор політичної концепції «веселкової нації» («англ. rainbow nation») — мирного співіснування різноманітної за расовим і релігійним складом південно-африканської нації (на противагу суспільному ладу доби апартеїду). В основі його філософії лежала етика Убунту (гуманність, взаємозалежність, людяність по відношенню до інших), яку він протиставляв ідеології виключності.
Праці
- No Future Without Forgiveness. London : Rider, 1999. 256 p.
- God Has a Dream: A Vision of Hope for Our Time. New York : Doubleday, 2004. 144 p.
- Made for Goodness : And Why This Makes All the Difference. New York : Harper Collins Publishers LLC, 2010. 224 p. (у співавт.).
- The Book of Forgiving : The Four fold Path for Healing Ourselves. New York : HarperOne, 2014. 240 p. (у співавт.).
- The Book of Joy : Lasting Happinessin a Changing World. New York : Viking, 2016. 384 p. (у співавт.).
- Let There Be Light : The Story of Creation. Grand Rapids, Michigan : Zonderkidz, 2018. 32 p.
- My Jesus Story Collection : 18 New Testament Bible Stories. Grand Rapids, Michigan : Zonderkidz, 2020. 40 p.
Література
- Allen J. Rabble-Rouser for Peace : The Authorized Biography of Desmond Tutu. New York : Free Press, 2006. 496 p.
- Sparks A., Tutu M. Tutu: The Authorized Portrait. New York : Macmillan, 2011. 356 p.
- Литвиненко О. М. Досвід національного примирення : різні шляхи до однієї мети // Стратегічні пріоритети. 2019. № 1. С. 44–57.
- Ngomane M. Everyday Ubuntu : Living Better Together, the African Way / Foreword by D. Tutu. New York : Harper Collins Publishers LLC, 2020. 240 p.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Туту, Десмонд Мпіло // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Туту, Десмонд Мпіло (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.05.2026