Томашівський, Степан Теодорович

Tomashivskyj.jpg

Томашівський, Степан Теодорович (09.01.1875, с. Купновичі, тепер Самбірський район Львівської області, Україна — 21.12.1930. м. Краків, тепер Польща) — історик, представник державницького напряму української історіографії, публіцист, політик, дійсний член (1899) та голова (1913–1915) Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Томашівський, Степан Теодорович

Рік народження 09 .01 1875
Місце народження Купновичі
Рік смерті 21 .12 1930
Місце смерті Краків, Польща
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Місце діяльності Львів, Берлін
Напрями діяльності історія, політика
Традиція/школа державницький напрям

Життєпис

1895 закінчив Самбірську гімназію, вступив на філософський факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). 1900–1906 — вчитель історії, латинської, грецької та німецької мов у гімназіях міст Перемишля і Бережан. 1906 став викладачем львівської академічної гімназії. Учень М. Грушевського, лідер його львівської школи. Разом з І. Франком, В. Гнатюком входив до так званої фамілії М. Грушевського, що здійснювала керівництво HТШ. Референт друкарні, багаторічний член Виділу (Управи) HTШ.

1904 за дослідження «Народні рухи в Галицькій Русі 1648 р.» Томашівський здобув диплом доктора філософії. Від 1910 — доцент історії Австро-Угорщини у Львівському університеті.

Згодом був в опозиції до М. Грушевського (один з організаторів), яка вплинула на його відставку з посади голови НTШ. Упродовж 1913–1915 Томашівський очолював товариство, був головним редактором «Записок Наукового товариства імені Тараса Шевченка» (116–124 томи).

1914–1918 — член Бойової управи Українських січових стрільців. У листопаді 1918 — лютому 1919 — радник делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції (1919–1920). У 1920 очолював дипломатичну місію ЗУНР у м. Лондоні.

У 1921–1925 мешкав у м. Берліні, співпрацював із гетьманським рухом. У той час також займався журналістикою. Редактор «Українського слова» (1924), «Літопису політики, письменства й мистецтва» (1925–1926) та часопису «Політика». Позаштатний професор Українського наукового інституту в м. Берліні (1927–1930).

У 1926 вчителював у м. Львові. Провідний публіцист консервативної газети «Нова зоря». 3 1928 був доцентом історії України в Ягеллонському університеті.

Діяльність

Томашівський належав до консервативно-клерикального напряму суспільно-політичної думки, разом із В. Липинським вважається співтворцем державницької школи в українській історіографії. Автор праці «Українська історія. Старинні і середні віки» (1919).

Після 1907 орієнтувався на політику, яку сповідував М. Грушевський. За Першої світової війни й після неї був прихильником самостійницької політики Галичини та побудови держави на теренах Західної України.

На відміну від М. Грушевського розглядав Галичину, а не всю Україну, спадкоємицею держави Данила Галицького, а Галицько-Волинське князівство — першою власне українською державою. Підкреслював визначальне значення греко-католицької церкви для західноукраїнського суспільства.

Вважається одним зі співзасновників Української національно-демократичної партії.

Член Української християнської організації. Творець ідеологічної платформи Української католицької народної партії (1930).

Автор близько 50 великих праць, понад 500 рецензій, 100 публіцистичних статей.

Праці

  • Матеріали до історії Хмельниччини. «ЗНТШ», 1896, т. 14.
  • Народні рухи в Галицькій Русі 1648 р. «ЗНТШ»,1898, т. 23–24.
  • Причинки до історії Мазепинщини. «ЗНТШ»,1908, т. 81.
  • Угорщина і Польща на початку ХVIII ст. «ЗНТШ», 1908, т. 83.
  • Мазепа і австрійська політика. «ЗНТШ», 1909, т. 92.
  • Етнографічна карта Угорської Руси. В кн.: Статьи по славяноведению. Вып. 3. СПб., 1910.
  • Церковний бік української справи. Відень, 1916.
  • Ватиканські матеріали до історії України: Т. 1: Донесення римських нунціїв про Україну 1648– 1657 р. // Жерела до історії України-Русі, т. 16. Львів, 1919.
  • Українська історія: Нарис I: Стародавні і середні віки. Львів, 1919.

Література

  1. Крип’якевич І. Степан Томашівський // ЗНТШ. 1931. № 51.
  2. Халак Н. Степан Томашівський: початки наукової та громадсько-політичної праці до 1911 р. // Україна в минулому. Вип. 2. Київ—Львів, 1992.
  3. Швагуляк М. Степан Томашівський і західноукраїнський консерватизм: від ідеологічного гурту до політичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 1997.
  4. Бортняк Н. Наукова спадщина й громадсько-політична діяльність Степана Томашівського: істоpiографія та джерела // Молода нація. 2000. № 4.
  5. Халак Н. Степан Томашівський – науковець і політик // Historians. 01.02.2013. URL: http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/565-nadiia-khalak-stepan-tomashivskyi-naukovets-i-polityk

Автор ВУЕ

І. Б. Гирич


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю:Томашівський, Степан Теодорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Томашівський, Степан Теодорович
Дата звернення: 27.01.2020.


Оприлюднено


Оприлюднено:
10.01.2020

Посилання на статтю