Такбір
Такбі́р (араб. ْتَكْبِيْر — звеличування, славлення) — у традиції та релігійних практиках ісламу — вшанування Аллаха промовлянням ритуальної формули «Бог (Аллах) — Найвеличніший!» («Алла́ху а́кбар», араб. الله اكبر).
В арабській мові термін «акбар» — найвищий ступінь прикметника «кабір» (араб.كبير) — великий. Такбір підкреслює велич Аллаха; вважають, що славлення Всевишнього, служіння і поклоніння Йому потрібно насамперед самій людині (тоді як Аллах не потребує молитов і поклоніння з боку людей).
Такбір багаторазово вживають під час азану (заклику вірних до молитви), звершення молитви (обов’язково на початку та бажано в інших її частинах, див. Салят), зикру.
Вигук часто використовують на знак радості, схвалення, демонстрації єдності громади, підтримки ухваленого рішення. Мусульманські воїни використовують такбір як бойовий клич. Такбір повторюють під час здійснення важливих ритуальних дій (наприклад, різання худоби для споживання); щобільше славити Аллаха рекомендують упродовж місяця здійснення хаджу (див. Зуль-хіджа), відзначення важливих свят.
Слова «Аллаху акбар», виконані у різних стилях арабської каліграфії, прикрашають мусульманські мечеті та інші культові споруди, рукописи, книги, витвори декоративного мистецтва. Їх містять державні прапори і символи (зображені, наприклад, на державному прапорі Іраку, двічі — на прапорі Ірану).
