Сума (твір)

Су́ма (лат. Summæ) — жанр схоластичної літератури (переважно релігійно-філософської, богословської, канонічно-правової), що сполучав ознаки наукового трактату та енциклопедичного довідника. Орієнтований на систематичний виклад знань у певній царині, зведення численних питань у цілісний огляд-підсумок.

Назва «Сума» означувала намір укладача викласти предмет максимально повно та авторитетно. Праця ставала різновидом складної компіляції, де автор не так викладав власні погляди, як прагнув навести якомога більше різних та авторитетних для нього міркувань і цитат, а також пояснити суперечності між ними. У 12‒13 ст. обсяг таких праць ставав щодалі більшим. Суми часто готували як підручники для студентів середньовічних університетів, дидактичні посібники з циклу семи вільних мистецтв. З-поміж відомих праць: «Сума теології», «Сума філософії» та «Сума проти язичників» Томи Аквінського, «Сума теології» Альберта Великого, «Сума логіки» В. Оккама тощо.