Суб’єкт права
Суб’є́кт пра́ва — особа (фізична чи юридична), організація чи соціальна спільнота (держава, територіальна громада, міжнародна організація), за якими право визнає здатність бути носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.
Зміст
Характеристика
Властивість бути суб’єктом права у правовідносинах не виникає сама по собі, вона не є природною якістю людини, а є утворенням об’єктивного права. Суб’єкт права набуває своєї юридичної властивості в силу юридичних норм, санкціонованих державою. Така юридична властивість називається правосуб’єктністю (здатністю особи бути суб’єктом права).
Термін «суб’єкт права» є двозначним, його застосовують як синонім до термінів на позначення юридичних осіб.
Різновиди
Існують два види суб’єктів права: фізичні особи і юридичні особи (лат. persona ficta). Виокремлюють спеціальний індивідуальний суб’єкт права — посадову особу (президент, суддя тощо). До колективних суб’єктів права зараховують державні органи, громадські організації та інші об’єднання громадян, політичні партії, державні організації (державні підприємства, установи), які переважно мають статус юридичної особи.
До особливих суб’єктів права в юридичній науці інколи зараховують не тільки персоніфіковані соціальні утворення, а й соціальні спільноти людей у цілому (народ, нація). Такі соціальні спільноти не можуть бути суб’єктами правовідносин, оскільки вони не мають властивостей зовні відокремленого, інституційного, формально персоніфікованого утворення. Соціальні спільноти у сфері правових відносин діють опосередковано — через персоніфіковані соціальні утворення (держава, виборчий округ тощо) і різноманітні організації, зокрема партії, професійні спілки, організації релігійні, кооперативи тощо.
Правоздатність
Фізичні особи набувають правоздатності з моменту народження, юридичних осіб визнають суб’єктами права з моменту державної реєстрації, відповідно до закону. Правоздатність є передумовою дієздатності — здатності будь-якого суб’єкта права мати та здійснювати (вступати в, передавати тощо) права й обов’язки.
Співвідношення з суміжними поняттями
Суб’єкт права — необхідний елемент правових відносин у всіх галузях права, хоча в кожній із них суб’єкти права та їх правовий статус мають власну специфіку. У цивільних правовідносинах громадяни діють як фізичні особи, підприємства, державні органи і громадські організації — як юридичні особи; в адміністративних правовідносинах суб’єктами права визнані державні органи, посадові особи, громадяни. Визнаючи громадянина суб’єктом права, держава визначає його правовий статус, що характеризує його положення щодо держави, її органів, інших членів суспільства.
Поняття «суб’єкт права» і «суб’єкт (учасник) правовідносин» не завжди збігаються. Правовідносини — не єдина форма реалізації норм права. Конкретний суб’єкт, особа завжди є суб’єктом права, але не завжди є учасником правовідносин (напр., малолітні діти, душевнохворі люди є суб’єктами права, але можуть не мати змоги бути суб’єктами правових відносин).
Суб’єкт права — це особа, яка володіє правосуб’єктністю (або лише правоздатністю), тобто особа, потенційно здатна бути учасником правовідносин. Натомість суб’єкт правовідносин — це реальний учасник цих правових відносин. Для того, щоб суб’єкт права став суб’єктом правовідносин необхідні певні юридичні факти, які приводять у дію відповідну норму /норми права, згідно з якою конкретним суб’єктам права надають юридичні права і покладають обов’язки. Це робить їх суб’єктами (учасниками) правових відносин. Отже, суб’єкти права разом із нормами права і юридичними фактами є однією з необхідних передумов виникнення та існування правовідносин.
Дискусійні питання
На сучасному етапі в юриспруденції тривають дискусії щодо визнання права людини бути суб’єктом права до народження (за ембріоном) і після смерті (наприклад, у контексті захисту честі, гідності чи авторського права). Також виникають питання щодо визначення правового статусу природи і тварин.
У міжнародному праві
У міжнародному праві правосуб’єктність є передумовою для того, щоб міжнародна організація могла укладати (підписувати) міжнародні договори від власного імені.
Література
- Deiser G. F. The Juristic Person. I // University of Pennsylvania Law Review and American Law Register. 1908. Vol. 57 (3). P. 131–142.
- Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс. Київ : Юрінком Інтер, 2006. 688 с.
- Ведєрніков Ю. А., Папірна А. В. Теорія держави і права. Київ : Знання, 2008. 333 с.
- Kornhauser L., MacLeod W. Contracts between Legal Persons // National Bureau of Economic Research. 2010. URL: https://www.nber.org/papers/w16049
- The Collected Papers of Frederic William Maitland : in 3 vol. Cambridge : Cambridge University Press, 2013.
- Oxford Dictionary of Law / Ed. by J. Law. 10th ed. Oxford : Oxford University Press, 2022. 772 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Трихліб К. О. Суб’єкт права // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Суб’єкт права (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.17.2025
