Смітюх, Анатолій Антонович

Смі́тюх, Анато́лій Анто́нович (10.02.1972, с. Оленине, тепер Камінь-Каширського району Волинської області, Україна — 06.05.2023, смт Діброва, тепер селище Сіверськодонецького району Луганської області, Україна; похований 09.05.2023 у м. Камені-Каширському, Україна) — військовослужбовець, сапер, штаб-сержант Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Смітюх, Анатолій Антонович
Народження	10.02.1972
Місце народження	Оленине
Смерть	06.05.2023
Місце смерті	Діброва
Місце поховання	Камінь-Каширський
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка

Життєпис

Мешкав у м. Камені-Каширському.

Закінчив Верхівську восьмирічну школу (1987, тепер Верхівська гімназія Камінь-Каширської міської ради Волинської області). Продовжив навчання у Міському професійно-технічному училищі № 4 (тепер Камінь-Каширське вище професійне училище), де здобув професію електромонтажника з освітлення, освітлювальних і силових мереж та обладнань (1989), а також фах машиніста бульдозера (1990).

Пройшов 1990‒1992 строкову військову службу.

Закінчив 1993 факультет підготовки прапорщиків Інституту Прикордонних військ України у м. Хмельницькому (тепер Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького) за спеціальністю «Контролер контрольно-пропускного пункту». Був направлений на службу в новостворений Луцький прикордонний загін (в/ч 9971, місце дислокації штабу загону — м. Луцьк Волинської області), під охороною якого була ділянка кордону державного з Республікою Польща та Республікою Білорусь (у Волинській, Рівненській і Житомирській областях). Обіймав посаду інспектора прикордонної служби І категорії.

2010 звільнився в запас ЗСУ.

У січні 2022, напередодні широкомасштабного вторгнення РФ в Україну, повернувся на військову службу сапером (за контрактом, у в/ч А7060). Служив головним сержант-командиром інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 51-го окремого батальйону («Вепри») територіальної оборони (ТрО) 100-ї окремої бригади ТрО Сил ТрО ЗСУ (з 2024 — 100-та окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ) 51-го окремого батальйону ТрО. Займався з побратимами налагодженням роботи штабу ТрО у с. Хотешові (Камінь-Каширського району). Позивний «Сміт».

Був одружений, виховував доньку й сина.

Подвиг

Після широкомасштабного вторгнення російських військ (24.02.2022) А. Смітюх виконував бойове завдання з заміновування території на півночі Волинської області уздовж кордону з Білоруссю (влада республіки — союзника РФ надала свою інфраструктуру та територію як воєнний плацдарм для російської агресії). Тут стали у пригоді не тільки набуті вміння сапера, а й попередній досвід багаторічної прикордонної служби.

У кінці березня — на початку квітня 2023 бійців 100-ї окремої бригади передислокували на Схід — рубіж найзапекліших зіткнень із ворогом. «Вепри», які боронили Луганську область, регулярно звітували про знищення російського озброєння, військової техніки та особового складу.

А. Смітюх неодноразово виявляв мужність, мотивованість і професіоналізм. Загинув на полі бою від смертельних поранень, отриманих під час ворожого мінометного обстрілу.

Визнання

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (06.12.2023, посмертно).

Меморіалізація

Встановлено меморіальну дошку на фасаді Верхівської гімназії (10.02.2024).

Увічнений на Алеї пам’яті Героїв у м. Камені-Каширському.

Цитата

«Він був військовослужбовцем не лише за професією, але й воїном за покликанням. У свої 50 літ швидко освоював нові ази військової справи. Виважений, мотивований, хоробрий, педантичний, розсудливий. “Бо навіть найменша помилка, — казав він, — вирок для сапера”. Анатолій пишався своїми дітьми й гордився тим, що він українець. Він дійсно був Героєм у своїх подвигах і гідний цього звання офіційно», — говорять про побратима ті, хто не раз йшов з ним пліч-о-пліч на позиції.
Цит. за: Гайдучик І. Воїн — за покликанням, Герой — за подвигом // Полісся. 14.12.2023. URL: http://polissia.net/?p=20061

Додатково

У мирному житті Анатолій любив рибалити, збирати гриби, прищеплювати саджанці дерев.
28.07.2023 з метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, 100-та окрема бригада ТрО Сил ТрО ЗСУ Указом Президента України № 459/2023 нагороджена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».

Джерела

Про присвоєння А. Смітюху звання Герой України: Указ Президента України № 803/2023 від 6 грудня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/8032023-49133

Література

«Він був найкращим у світі чоловіком і батьком»: звання Героя України просять присвоїти волинянину Анатолію Смітюху // Волинь Post. 2023. URL: https://www.volynpost.com/news/222287-vin-buv-najkraschym-u-sviti-cholovikom-i-batkom-zvannia-geroia-ukrainy-prosiat-prysvoity-volynianynu-anatoliyu-smityuhu
Гайдучик І. Воїн — за покликанням, Герой — за подвигом // Полісся. 2023. URL: http://polissia.net/?p=20061
Полеглі за Україну. Військовослужбовці Збройних Сил України, удостоєні звання Герой України посмертно (2023 рік). Київ : Центр учбової літератури, 2024. 94 с.
Анатолій Смітюх // Меморіал. Платформа пам’яті. URL: https://www.victims.memorial/people/anatolii-smitiukh

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Смітюх, Анатолій Антонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Смітюх, Анатолій Антонович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.12.2024