Сироти

Си́роти, Союз сиріт (чеськ. Sirotčí svaz), Братство сиріт (чеськ. Sirotčí bratrstvo), Східночеський гуситський союз (товариство) — радикальна фракція гуситського руху в Чехії у 1-й пол. 15 ст. Назву «сироти» отримали після смерті свого полководця та ідейного лідера Яна Жижки (11.10.1424), була метафорою духовного сирітства.

Східночеський гуситський союз, заснований 1423 за ініціативою Яна Жижки, об’єднував його ідейних соратників — радикально налаштованих містян і шляхту (на противагу Західночеському гуситському союзу — регіонального об’єднання поміркованих гуситів). Головним осередком стало місто Градець-Кралове (тепер Чехія), яке Жижка назвав Малим Табором. Східнобогемський гуситський союз тривалий час чинив опір нападам знаті, виступав проти сходження Сигізмунда І Люксембурга на чеський престол. Гусити-радикали відкидали владу Папи Римського, вимагали переслідування католицького духовенства та ліквідації монастирських осередків, викорінення всього «латинського» й «німецького», ратували за соціальну рівність та перерозподіл багатств.

Після смерті «духовного батька» лідером сиріт став о. Амброж із Градця (дата народження невідома — 1439), а з 1428 — о. Прокоп Малий (Прокупек; дата нар. невідома — бл. 1434).

Сироти брали участь у битві на Бегані (червень 1626), битві під Свєтлою (березень 1927), разом із таборитами здійснювали воєнні кампанії у Верхню Лужицю та Сілезію (травень 1427), у 1428–1430 — походи на Верхню Угорщину, Сілезію, Верхній Пфальц.

У 1431–1434 у проводі сиріт став Ян Чапек із Сань (бл. 1390 — бл. 1445 або 1452). Були учасниками розгрому об’єднаної лицарської армії 5-го антигуситського хрестового походу (14.08.1431, під Домажліце).

Після невдалої облоги м. Пльзеня (липень 1433 — травень 1434) радикальні гусити зазнали нищівної поразки у битві під Липанами (30.05.1434). Прокоп Малий загинув у бою. Ян Чапек із Саня залишив поле бою зі своєю кіннотою. Сотні захоплених таборитів-радикалів були жорстоко страчені (спалені живцем). Союз сиріт практично припинив існування. Згодом частина з них приєдналася до поміркованих гуситів.

Література

Bartoš F. M. Husitská revoluce: Vláda bratrstev a její pád 1426-1437. Praha : Academia, 1966. 263 р.
Čechura J. České země v letech 1378–1437. Praha : Libri, 2000. 438 р.
Jurok J. Příčiny, struktury a osobnosti husitské revoluce. České Budějovice : Veduta, 2006. 420 р.
Čornej P. Světla a stíny husitství. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2011. 482 р.
Кралюк П. М. Гусизм і «чеські брати» // Реформація в Україні: поширення раннього протестантизму, становлення баптизму / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ : Саміт-Книга, 2017. 415 с.