Сергієнко, Іван Васильович

Сергіє́нко, Іва́н Васи́льович (13.08.1936, с. Білоцерківці, тепер Лубенського району Полтавської області Україна — 28.07.2026; м. Київ) — учений з інформатики, кібернетики, математики обчислювальної, системного аналізу, теорії оптимізації та комп’ютерних технологій, математичного забезпечення ЕОМ, директор інституту Кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України (1995–2026), академік НАН України (з 1988);.

Сергієнко, Іван Васильович
Народження	13.08.1936
Місце народження	Білоцерківці
Смерть	28.07.2026
Місце смерті	Київ
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Інформатика, кібернетика, математика обчислювальна

Відзнаки
Ордени	Дружби народів (1986); «За заслуги» III, II, I ступеня (1996, 1998, 2007).
Премії	Премія імені В. Глушкова АН УРСР (1986), Премії НАН України: імені С. Лебедєва (1997), імені В. Михалевича (2002), імені А. Дородніцина (2008), імені М. Амосова (2016).

Життєпис

Вищу освіту здобув у 1959 на механіко-математичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). По закінченню університету і все життя працював в Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова (1959–2026; далі — Інститут кібернетики).

1964 захистив кандидатську, 1972 — докторську дисертацію.

Окрім наукової роботи вів викладацьку діяльність. Від 1972 — професор кафедри обчислювальної математики Київського університету ім. Т. Шевченка, завідуючий філією кафедри в Інституті кібернетики.

1995–2008 — завідувач кафедрою теоретичної кібернетики і методів оптимального управління МФТІ (Московський фізико-технічний інститут), 2008–2026 — у складі Фізико-технічного навчально-наукового центру НАН України (тепер Київський академічний університет НАН України). 2002–2026 — завідуючий філією кафедри автоматизованих систем обробки інформації і управління Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Названі кафедри діють як базові безпосередньо в Інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України.

1995–2026 — генеральний директор Кібернетичного центру відділення інформатики НАН України.

1995–2009 — академік-секретар Відділення інформатики і член Президії НАН України, 2009–2026 — радник Президії НАН України.

Наукова діяльність

Учений сформувався в науковій школі академіків України В. М. Глушкова, А. О. Дородніцина (1910–1994; Україна), В. С. Михалевича і члена-кореспондента НАН України К. Л. Ющенко (1919–2001; Україна).

У 1960-х запропонував новий підхід до побудови алгоритмів наближеного розв’язання задач дискретної оптимізації. Створив нову алгоритмічну схему — метод вектора спаду. Це дало можливість побудувати сімейство нових алгоритмів для розв’язання багатоекстремальних і дискретного програмування задач. На основі розроблених алгоритмів розв’язання задач пошуку максимальної незалежної множини було одержано нові рекордні перешкодозахищені коди максимального об’єму. Досліджено проблеми збіжності обчислювальних процесів, що здійснюються згідно із запропонованими алгоритмами, проблеми стійкості багатокритеріальних задач дискретної оптимізації. Результат робіт викладено у монографіях: «Математичні моделі й методи розв’язання задач дискретної оптимізації» (Наукова думка, перше видання 1985, друге доповнене 1988); «Задачі дискретної оптимізації: проблеми, методи рішення, дослідження» (у співавторстві з В. П. Шило; Наукова думка, 2003); «Інформатика в Україні: становлення, розвиток, проблеми» (Наукова думка, 1999); «Становлення і розвиток досліджень з інформатики» (Наукова думка, 1998).

Працював над створенням нових математичних моделей стаціонарних і динамічних процесів, що функціонують в неоднорідних середовищах із включеннями, взаємодіючих процесів. Досліджено широкі класи математичних моделей та чисельних методів для вивчення хвильових процесів в неоднорідних необмежених областях. На основі побудованих нових класичних узагальнених задач, що визначені на класах розривних функцій, розроблено теорію оптимального керування багатокомпонентними розподіленими системами та досліджено їхню оптимальну керованість.

Під керівництвом Сергієнка на базі Інституту кібернетики було завершено створення Кібернетичного центру НАН України — провідного наукового центру з інформатики у світі, головної державної організації з проблем інформатизації в Україні з функціями міжвідомчого координування, до складу якого входять шість інститутів НАН України: Інститут кібернетики ім. В. М. Глушкова (базова організація), Інститут математичних машин і систем, Інститут програмних систем, Інститут космічних досліджень та НКА України, Навчально-науковий комплекс «Інститут прикладного системного аналізу» НТУУ «КПІ», Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем. Ідея створення Центру належала ще В. Глушкову, реалізація якої почалась 1993 під керівництвом В. Михалевича.

Академік Сергієнко очолював різні профільні організації. Був президентом Української федерації інформатики (УФІ; 2003–2026). Прийняття УФІ в міжнародну організацію СЕРІS (при ЄС) дало право організовувати курси з комп’ютерної грамотності з наданням відповідного сертифікату різним фахівцям для працевлаштування в Україні та за кордоном.

Був головою наукових рад НАН України «Інтелектуальні інформаційні технології» і «Кібернетика», головним редактором міжнародного наукового журналу «Кібернетика і системний аналіз», журналу «Комп’ютерна математика» (від 2020 «Кібернетика і комп’ютерні технології»), член редколегій інших журналів.

Під науковим керівництвом академіка 2004–2005 в Інституті кібернетики розроблено сімейство суперкомп’ютерів СКІТ та понад 20 інформаційних комп’ютерних технологій для них, спроможних самостійно розв’язувати надскладні державні задачі з ринкової економіки, різноманітних проблем управління, розвитку науки (інформатики, біології, медицини, енергетики, освоєння космосу та ін.), оборонного комплексу, захисту інформації в комп’ютерних мережах та інших галузей. Частина результатів цього напряму відображена, зокрема, в монографіях: «Виклики часу в кібернетичному вимірі» (2007), «Оптимальні процедури розпізнавання» (у співавторстві з А. М. Гупал; 2008), «Задачі оптимального проектування надійних мереж» (співавтори — Н. З. Шор та ін.; 2005.), «Уроки академіка Глушкова» (2008), «Методи оптимізації та системного аналізу для задач трансобчислювальної складності» ( 2010).

Автор багатьох патентів в області інформатики і застосувань методів кібернетики для обробки і захисту інформації; понад 700 наукових праць (із них 40 монографій).

Підготував 22 доктори та 60 кандидатів наук. Створив наукову школу з комп’ютерної математики та інтелектуальних інформаційних технологій.

Нагороди. Визнання

Нагороджений орденами: Дружби народів (1986); «За заслуги» III, II, I ступеня (1996, 1998, 2007).
Державна премія України в галузі науки і техніки (1993, 1999, 2005). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991).
Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1972); державна премія СРСР (1981); премія Ради Міністрів СРСР (1982).
Премія імені В. Глушкова АН УРСР (1986).
Премії НАН України: імені С. Лебедєва (1997), імені В. Михалевича (2002), імені А. Дородніцина (2008), імені М. Амосова (2016).
Академік міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, член Американського математичного товариства. Почесний дослідник ІТНЕА (англ. Institute for Information Theories and Applications, Болгарія).
Почесний академік Академії наук вищої школи України.
Іноземний член Російської академії наук. Почесний професор МФТІ, Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
Почесний доктор Київського національного університету імені Т. Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Запорізького національного університету, Міжнародного Соломонового університету, Волинського національного університету імені Лесі Українки, Ужгородського національного університету, Харківського національного університету радіоелектроніки, Української інженерно-педагогічної академії.

Джерела

Сергієнко Іван Васильович // Інститут кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України. URL: https://incyb.kiev.ua/employee/sergienko-ivan-vasyliovych
Сергієнко Іван Васильович // Бібліотечний портал НАН України. URL: https://e-libnas.nbuv.gov.ua/uk/person/IDP000000459273
З глибоким сумом сповіщаємо, що 28 липня 2026 р. пішов з життя визначний науковець у галузі інформатики, теорії оптимізації та комп’ютерних технологій академік НАН України Іван Васильович Сергієнко // Національна академія наук України. URL: https://www.nas.gov.ua/news/z-glibokim-sumom-spovishchayemo-shcho-28-lipnya-2026-r-pishov-z-zhittya-viznachniy-naukovec-u-galuzi-informatiki-teori-optimizaci-ta-kompyuternih-tehnologiy-kolishniy-direktor-institutu-kibernetiki-imeni-vm-glushkova-nan-ukrani-akademik-nan-ukrani-ivan-va

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Сергієнко, Іван Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сергієнко, Іван Васильович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2026