Святитель

Святи́тель (церковнослов. свѧти́тель) — у східному християнстві — багатозначний термін.

1) Урочисте титулування вищих чинів церковної ієрархії (єпископів, архієреїв).

2) Чин святості, в якому православні та греко-католицькі церкви вшановують єпископів, канонізованих (див. Канонізація) за праведне життя, особливі заслуги у духовному пастирстві, внесок у розвиток богослов'я та розбудову Церкви. Їх вважають взірцем для наслідування у благочесті, вченні та проповіді християнської віри: передусім це Василь Великий, Григорій Богослов, Іван Золотоустий, на честь яких встановлено церковне свято Собор Трьох Святителів; шанований серед широкого загалу вірян Миколай Чудотворець; у чині святителя канонізовані Афанасій Великий, Кирило Александрійський, Григорій Палама, Лука (Войно-Ясенецький), Василій (Богдашевський) та ін.

3) Шанобливе найменування канонізованих можновладців, монархів, які прислужилися християнізації своїх земель (так, «святителем Русі» називають Великого князя Київського Володимира Святославича, за якого християнство стало державною релігією Давньої Русі).