Ряса

Ря́са (від грец. ράσον, букв. — витертий, без ворсу, зношений одяг, за ін. версією — жебрацький, непідперезений) — верхній повсякденний (позабогослужбовий) одяг ченців і православного духовенства. Є ознакою належності до духовного сану, служіння Церкві, відмінності від мирян. Виглядає як довгий (до п’ят) просторий одяг, з широкими і довгими (за долоні) рукавами, темного, часто чорного кольору. Початково, ще з часів ранньої Церкви, ряса була одягом тільки монахів (вільне довге вбрання з широкими рукавами було традиційним для багатьох східних народів, зокрема і в Юдеї). Поступово стала обов’язковим вбранням для всього духовенства; на теренах України — з 17‒18 ст. Під впливом грецької традиції сформувався т. з. київський крій ряси. Виготовляють з сукна, вовни, льону, сатину, часом шовку, габардину, кашеміру; має свої особливості для різних природних сезонів (зимові, наприклад, із утепленою підкладкою, тепер на синтапоні).

Звідси й термін «рясофорний чернець», тобто особа, яка прийняла постриг і отримала право носити рясу.