Роджер Бекон

Статуя Роджера Бекона на Музеї природничої історії Оксфордского університету

Ро́джер Бе́кон (лат. Rogerus (Rogerius) Bacon (Baconus); англ. Roger Bacon; точні дати народження і смерті невідомі, бл. 1214 (за іншою версією — бл. 1220), містечко Ілчестер, графство Сомерсет, тепер регіон Південно-Західна Англія, Велика Британія — після 1290, м. Оксфорд, Велика Британія) — філософ, богослов, учений, монах-францисканець.

Роджер Бекон

(Roger Bacon)

Народження бл. 1214 або бл. 1220
Місце народження Ілчестер
Смерть після 1290
Місце смерті Оксфорд
Alma mater Оксфордський університет
Напрями діяльності теологія, філософія, природознавство

Життєпис і діяльність

Сторінка рукопису Роджера Бекона із діаграмою з оптики

Освіту отримав у Оксфордському і Паризькому університетах, де вивчав «вільні мистецтва» (магістр мистецтв, 1241), а також фізику і метафізику Аристотеля, богослов’я.

Від кін. 1230-х — поч. 1240-х став викладачем: читав лекції за працями Аристотеля на ф-ті мистецтв Паризького університету; здобув ступінь доктора філософії. Через конфлікти з керівництвом і колегами, безкомпромісний норов змушений був залишити Францію. Бл. 1250 повернувся до Англії, викладав у Оксфордському університеті.

1256–1257 вступив у францисканський орден.

Активно цікавився астрономією, оптикою, алхімією, мовами (грецькою, арабською), дослідами і конструюванням приладів; проводив спостереження за допомогою лінз, дзеркал, камери-обскури. Урозумів велике значення математики та експериментів для розвитку знань (звідси — його поширена характеристика як передвісника експериментальної науки). Міркував про досвід (зовнішній та внутрішній, містичний) як основу пізнання.

Бл. 1257 генерал ордена Бонавентура заборонив лекції Роджера Бекона в Оксфорді, відправив його під нагляд у францисканський монастир у м. Парижі. Цей період став плідним для творчості філософа.

Плекав новаторські плани щодо фундаментальної реформи системи науки і освіти, звернувся за підтримкою до кардинала Гі де Фулька (з 1265 — папа Климент IV). Виклав свої погляди, за порадою Фулька, у праці «Орus Majus» («Великий твір», бл. 1265–1266). 1266–1267 написав для Климента IV ще 2 трактати: «Opus Minus» («Менший твір») і «Opus Tertium» («Третій твір»), в яких поглиблював ідеї «Opus Majus». Смерть папи (1268) зруйнувала сподівання Бекона на здійснення його реформаторських планів. Цього ж року отримав дозвіл повернутися в Оксфорд. 1277 або 1278 генерал ордена францисканців Джіроламо д’Асколі (майбутній папа Миколай IV) звинуватив Бекона у «підозрілих нововведеннях» і засудив до тюремного ув’язнення. Зміст звинувачень достеменно невідомий. Звільнений з в’язниці між 1280 і 1290 або в 1292.

Похований у францисканській церкві в м. Оксфорді.

Твори

Хронологію праць Роджера Бекона відновити складно. Найбільш ранніми його творами вважають коментарі до «Фізики» та «Метафізики» Аристотеля, написані в період викладання в м. Парижі.

Серед праць, передуючих «Opus Majus», — глоси до «Secretum secretorum» («Книги Таємниць», автор невідомий, 1253); «Communia mathematica» («Загальна математика», 1258) тощо. Приблизно в цей же період Бекон почав роботу над «Communia naturalium» («Загальною фізикою»), яку завершив уже після створення «Opus Minus» і «Opus Tertium» і, можливо, уклав трактат «De iride» («Про веселку»). У книзі «Послання брата Роджера Бекона про таємні дії мистецтва і природи та нікчемність магії» («Epistola fratris Rogerii Baconis de secretis operibus artis et naturae, et de nullitate magiae») пропонував проекти літального апарату (повітряної кулі), підйомного крану, механічного судна та карети, описав точний рецепт виготовлення пороху тощо.

Свій головний всеосяжний твір (який іноді іменував «Scriptum principale») замислював як універсальну енциклопедію, через брак часу обмежився створенням «Opus Majus». Праця здебільшого є компіляцією з попередніх творів, що вмістила значні фрагменти з «Оптики», «Загальної фізики», «Про веселку» тощо. Доповненням до неї стали «Opus Minus» і «Opus Tertium».

Визнання

Роль і місце Роджера Бекона в історії богослов’я, філософії та науки оцінюється по-різному. Антицерковно налаштовані історики розглядали Бекона як «мученика науки», який значно випередив свій час і потерпів від переслідувань Церкви. Католицькі історики філософії (П. Мандонне, М. Грабманн, ін.) убачали в ньому надто амбітного скандаліста, що набув відомості не так завдяки науковим заслугам, як конфліктному характеру. Сучасні зваженіші дослідження (С. Істон, Т. Краулі, Д. Ліндберг) оприявнили некоректність тверджень про те, що в 13 ст. Роджер Бекон був чи не єдиним мислителем, який займався природничими проблемами і передбачив пізніші досягнення науки (його фізика і оптика є здебільшого відтворенням, іноді критичним, доктрин попередників).

У західно-християнській традиції Бекон отримав почесне іменування «дивовижний доктор» (doctor mirabilis).

Праці

  • Opera Hactenus Inedita : in 4 vol. Oxford : Clarendon Press, 1920–1928.
  • The Opus Majus of Roger Bacon : in 2 vol. Cambridge : Cambridge University Press, 2010.
  • Р о с. п е р е к л. — Избранное / Под ред. И. В. Лупандина. Москва : Издательство Францисканцев, 2005. 480 с.

Література

  1. Clegg B. The First Scientist: A Life of Roger Bacon. London : Constable, 2003. 244 р.
  2. Cerqueiro D. Roger Bacon y la Ciencia Experimental. Buenos Aires : Ediciones Pequena Venecia, 2008. 384 р.
  3. Power A. Roger Bacon and the Defence of Christendom. Cambridge : Cambridge University Press, 2015. 314 р.
  4. Пэттисон М., Редгроув Г., Торндайк Л. и др. Роджер Бэкон: алхимия, астрология, магия и медицина / Пер. с англ., лат. Санкт-Петербург : Академия исследований культуры, 2021. 150 с.

Автор ВУЕ

В. Е. Туренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Роджер Бекон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Роджер Бекон (дата звернення: 27.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ