Прокопович, Петро Іванович

(Художник О. Снопок, друга пол. 20 ст.)

Прокопо́вич, Петро́ Іва́нович (10.07.1775, с. Митченки, тепер Ніжинського району Чернігівської області, Україна — 03.04.1850, с. Пальчики, тепер Ніжинського району Чернігівської області, Україна) — науковець, винахідник, бджоляр-реформатор, педагог.

Прокопович, Петро Іванович
Народження	10.07.1775
Місце народження	Митченки
Смерть	03.04.1850
Місце смерті	Пальчики
Alma mater	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Напрями діяльності	Бджільництво

Відзнаки
Ордени	Святого Володимира ІV ступ. (1841)
Медалі	Срібна (1829) та Золота (1832) Московського товариства сільського господарства

Схема розташування пасіки при школі бджільництва П. Прокоповича (автор Я. Голіцин, 1837)

Життєпис

Народився в родині місцевого священника. 1782 — кадет Херсонського пікінерського полку (1783 перетворений у легкокінний). 1786–1794 навчався в Києво-Могилянській академії (тепер Національний університет «Києво-Могилянська академія»), закінчив клас риторики. Вступив на військову службу до Переяславського кінно-єгерського полку (розформований 1796). Вийшов у відставку 1798 в чині поручика й повернувся на ба́тьківщину.

Від 1800 займався бджільництвом, вів науково-дослідну діяльність. 1828 розпочав педагогічну діяльність у цій царині.

Похований на території власної Школи бджільництва.

Діяльність

1814 сконструював вулик із рухомими рамками, роздільниками для рамок та решітку для ізоляції бджолиних маток. Його основний принцип полягав у рухомості стільника, замкнутого у дерев’яну рамку. Це дало змогу вперше в історії галузі одержати чистий стільниковий мед без розплоду і попереднього знищення бджіл, а також доглядати за комахами. Конструкція стала основою для подальших удосконалень розбірного рамкового вулика.

1828 заснував першу і єдину в Європі Школу бджільництва (існувала до 1879), яка стала показовим центром галузевого дослідництва. Школа діяла в с. Митченки (1828–1830) і в с. Пальчики (1830–1879; обидва тепер Ніжинського району Чернігівської області). Спочатку термін навчання становив 2 роки, згодом — 3 роки. За період функціонування у закладі підготували понад 600 кваліфікованих пасічників.

Наукова спадщина Прокоповича налічує понад 60 публікацій у «Землеробському журналі» (рос. «Земледельческий журнал»), «Землеробській газеті» (рос. «Земледельческая газета»), журналі «Сільське господарство та вівчарство» (рос. «Сельское хазяйство и овцеводство»). Статті присвячені медоносним рослинам, створенню ефективної кормової бази для бджіл, у них описано системи вуликів, утримання і хвороби бджіл. Низка статей інформувала про діяльність Школи бджільництва.

Готував до публікації книгу «Записки про бджільництво», однак вона залишилася в рукописі.

Нагороди та визнання

1829 — дійсний член Московського товариства сільського господарства (діяло до 1930).

1831 — дійсний член Імператорського Вільного економічного товариства (ліквідоване 1919).

Срібна (1829) та Золота медаль Московського товариства сільського господарства (1832);

Золота медаль Вільного економічного товариства (1832);

Орден Святого Володимира ІV ступеня (1841).

Дослідникові встановлено пам’ятники в с. Пальчики (1954, 2008, 2013), м. Батурині (1975), м. Івано-Франківську (2002), м. Львові (1906).

На честь Прокоповича названо вулиці в м. Чернігові (1981), м. Батурині (2007), м. Гадячі (2010), м. Києві (2016), м. Ніжині (2016), с. Митченки (2015), с. Пальчики (2015).

Імʼя винахідника присвоєно Національному науковому центру «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» УААН, м. Київ (1992).

АТ «Укрпошта» випустило поштову марку «Петро Прокопович» (2000).

Національний банк України випустив ювілейну монету «Петро Прокопович» (серія «Видатні особистості України», 2015).

Галерея

Пам’ятники
Пам’ятник на могилі Прокоповича в с. Пальчики (В. Жуков, В. Трапенок, 2013). Фото 2013
Пам’ятник Прокоповичу в парку «Кочубеївський», м. Батурин (І. Коломієць, 1975). Фото 2012.
Пам’ятник Прокоповичу в м. Івано-Франківськ (М. Тимків, 2002). Фото 2002.
Пам’ятник Прокоповичу в м. Львів. Фото 2016.

Додатково

1843 школу Прокоповича відвідав Т. Шевченко. Під час перебування намалював картину «На пасіці» (1843). Про Прокоповича згадано також у повісті «Близнюки» (1855).

Справу дослідника продовжив син С. Великдан (1819–1879).

Праці

О заведении в Батурине Школы пчеловодства // Земледельческий журнал. 1828. № 22. С. 165–178.
Опыт размножения одного семейства пчел… // Земледельческий журнал. 1828. № 24. С. 14–15.
Взгляд на пчеловодство и на выгоды, оным доставляемые // Земледельческий журнал. 1830. № 28. С. 38–47.
О втулочном улье // Земледельческая газета. 1841. № 97. С. 769–773.
Прокопович П.И. Избранные статьи по пчеловодству. Москва : Госсельхозиздат, 1960. 312 с.
Вибрані твори : у 3 т. Харків : Фактор, 2010–2012.

Література

Писаренко Т. М. Спадщина Петра Івановича Прокоповича в підготовці кадрів для бджільництва // Український пасічник. 2007. № 10. С. 39–40.
Семенюк В. Ф. Прокопович і сучасна технологія інтенсивного пасічникування // Український пасічник. 2013. № 7. С. 34–38.
Петро Іванович Прокопович / Упоряд.: Н. Б. Реброва, Л. Г. Кіяшко, Р. І. Огієвська та ін. Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2016. 100 с.
Різниченко В. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини / Упоряд.: Л. Г. Кіяшко, З. М. Сніжок, І. Ю. Паламарюк. Київ : ТОВ Видавництво «Кліо», 2024. 576 с.

Автор ВУЕ

Р. І. Огієвська

Покликання на цю статтю: Огієвська Р. І. Прокопович, Петро Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Прокопович, Петро Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.03.2025