Примаченко, Володимир Васильович

Примаче́нко, Володи́мир Васи́льович (21.03.1965, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, тепер Україна — 05.06.2022, під м. Бахмутом, Донецька область, Україна; похований 14.06.2022 в м. Києві, Україна) — громадський активіст, державний службовець, військовослужбовець, старший сержант Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Примаченко, Володимир Васильович
Народження	21.03.1965
Місце народження	Кривий Ріг
Смерть	05.06.2022
Місце смерті	Бахмут
Місце поховання	Київ
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	громадська діяльність, державна служба, військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка, «За мужність» III ступеня

Життєпис

Дитинство та юнацькі роки провів у рідному місті. Після закінчення школи (тепер Криворізька гімназія № 60 Криворізької міської ради) призваний на строкову службу (з 1983) у прикордонні війська. Учасник бойових дій в Афганістані (див. Війна в Афганістані 1979–1989), де упродовж 1,5 р. служив бортовим механіком та кулеметником гелікоптера МІ-8.

Після демобілізації переїхав до м. Херсона, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент та управління персоналом». Кілька років виїжджав на заробітки за кордон; працював на різних підприємствах. Наприкінці 1990-х розпочав власний бізнес з продажу послуг мобільного зв’язку і мобільних телефонів.

Був учасником Революції гідності: за кілька днів після її початку прибув до м. Києва, увійшов до складу 8-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану.

У квітні 2014 разом із побратимами-афганцями вирушив на Схід для участі в Антитерористичній операції (див. Антитерористична операція на Сході України) — спершу як волонтер (доправляв теплі речі, спорядження, медикаменти та їжу на передову бійцям 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Сухопутних військ ЗСУ), а за місяць добровільно став до лав батальйону. Був стрільцем штурмової групи, мав позивний «Херсон». 20.07.2014 під час виконання завдання з евакуації поранених із оточеного Луганського аеропорту та розблокування летовища отримав тяжку контузію та осколкове поранення, тривалий час проходив реабілітацію.

Від 2015 працював у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (з 2018 — Міністерство у справах ветеранів), з липня 2019 — керівник київського відділу Міністерства у справах ветеранів.

Був одружений, виховував двох синів.

Громадська діяльність

Справою життя В. Примаченка стало гуртування та мотивація побратимів, захист прав і законних інтересів ветеранів війни, членів сімей загиблих захисників України та учасників бойових дій, практична допомога ветеранам та інвалідам АТО. Допомагав у розв’язанні соціальних та юридичних проблем, працевлаштуванні, питаннях навчання й перенавчання, лікування та реабілітації, реадаптації. Був одним із ініціаторів і членом Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України (консультативно-дорадчий орган при Президенті України).

Засновник громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» (2015).

За його ідеями було впроваджено пам’ятні дати: Всеукраїнський день пам’яті Героїв-воїнів — «Кіборгів» (16.01), День українського добровольця (14.03). Співорганізатор популярного щорічного забігу «Шаную воїнів, біжу за Героя України», що збирав сотні учасників у київському середмісті.

Підтримував заходи Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності, був співорганізатором акцій зі вшанування Героїв Небесної Сотні, учасником проєкту «Великдень для Героїв» та ін.

Російсько-українська війна

Із початком широкомасштабного вторгнення РФ в Україну добровільно став на захист Вітчизни. Військово-лікарську комісію не пройшов (мав другу групу інвалідності), відтак став співініціатором і координатором створення загону територіальної оборони з побратимів-«айдарівців» і добровольців для захисту столиці. Призначений командиром 7-ї роти 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади ТрО ЗСУ (м. Київ), брав участь у бойових діях зі звільнення Київської області. З травня 2022 воював у Донецькій області.

Загинув під час виконання бойового завдання.

Подвиг

05.06.2022 вийшов із групою бійців підрозділу в районі м. Бахмута, щоби зупинити прорив сил ворога в напрямку м. Сєвєродонецька (тепер Сіверськодонецьк) і траси Лисичанськ — Бахмут. Захисники потрапили під щільний обстріл російської артилерії та важкої бойової техніки. Загинув від танкового влучання, отримавши поранення, несумісні з життям.

Завдяки його діям бойове завдання було виконано та збережено життя інших військовослужбовців.

Визнання та нагороди

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (13.01.2023, посмертно).

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (08.07.2023, посмертно).

Мав інші нагороди.

Меморіалізація

Похований на Алеї слави Лук’янівського кладовища в м. Києві.

На честь В. Примаченка перейменовано одну з центральних вулиць м. Херсона (2024).

На фасаді Криворізької гімназії № 60 встановлено меморіальну дошку (29.08.2025).

Цитата

Про нього казали: «Допомога 24/7»…
«Своїми солдатами він опікувався, як синами вдома. Одним на пост принесе торбину з водичкою та цукерками, іншим – по ще одній парі шкарпеток на нічне чергування. І таке турботливе ставлення проявлялось у всьому. Мудрий, врівноважений, завжди позитивний командир»… «Всі, хто його знав, завжди знали, що Примаченко всюди, де потрібна допомога. “Херсон” — це марафонець життєвих доріг, без відпочинку та пауз для себе», – пригадують побратими загиблого.

 Цит. за: Володимир Примаченко // Платформа пам’яті Меморіал. URL: https://memorial.ua/obituaries/militaries/prymachenko-volodymyr-6535

Додатково

• З дитинства займався боксом, неодноразово виступав на змаганнях, взимку улюбленою грою був хокей. Навчався у музичній школі (гра на баяні), самотужки опанував гру на гітарі. Полюбляв риболовлю та полювання.
• За сприяння В. Примаченка видано 2 томи книги «Нескорені» (автор В. Розуменко), що містять документальні свідчення про жорстокі реалії та трагічні наслідки російської агресії (через долі реальних людей), приклади жертовності, героїзму, стійкості захисників України.

Джерела

• Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 20/2023 від 13 січня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/202023-45577
• Про присвоєння В. Примаченку звання Герой України: Указ Президента України № 419/2023 від 08 липня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4192023-47413

Література

1. Володимир Васильович Примаченко // Міністерство у справах ветеранів. 2022. URL: https://mva.gov.ua/pamyatayemo/volodimir-primachenko
2. Гришина Д. Боронив Київ та віддав життя за Україну: історія бійця Володимира Примаченка // Вечірній Київ. 22.11.22. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/74467/?fbclid=IwAR3JkZ-xNC8DxuZMMT5qD3fhQwVz4TsZcthvKiEfSklQxnVgafPnHCqaCMY
3. На війні за Україну загинув військовий із Кривого Рогу Володимир Примаченко // Перший Криворізький. 2022. URL: https://1kr.ua/news-72190.html
4. Володимир Примаченко – Людина, Герой, Воїн та мужній Ветеран // Міністерство у справах ветеранів. 2023. URL: https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/volodimir-primachenko-lyudina-geroj-voyin-ta-muzhnij-veteran
5. Володимиру Примаченку присвоєно звання Герой Україні // Українська асоціація інвалідів АТО. 2023. URL: https://www.uaiato.org.ua/single-post/zvannya-heroy-ukrayiny
6. Володимир Примаченко // Платформа пам’яті Меморіал. URL: https://memorial.ua/obituaries/militaries/prymachenko-volodymyr-6535

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Примаченко, Володимир Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Примаченко, Володимир Васильович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2025