Поліщук, Василь Валерійович

Поліщу́к, Васи́ль Вале́рійович (25.08.1995, с. Старий Іржавець, тепер Лубенського району Полтавської області, Україна — 27.08.2022, поблизу с. Рідного Ізюмського району Харківської області, Україна; похований 01.09.2022 у рідному селі) — військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Поліщук, Василь Валерійович
Народження	25.08.1995
Місце народження	Старий Іржавець
Смерть	27.08.2022
Місце смерті	Ізюмський район
Місце поховання	Старий Іржавець
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка

Життєпис

Після закінчення Староіржавецької загальноосвітньої школи (2013; тепер Староіржавецька гімназія Оржицької селищної ради) продовжив навчання в Лубенському лісотехнічному коледжі (тепер Лубенський лісотехнічний фаховий коледж).

Учасник Революції гідності в м. Києві. Після революційних подій не повернувся в коледж, пройшов 40-денний військовий вишкіл на курсах молодого бійця. Вступив до добровольчого батальйону «Дніпро» Міністерства внутрішніх справ України (т. з. Дніпро-1, тепер полк «Дніпро-1» у складі Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють»). Від 2014 виконував бойові завдання під час антитерористичної операції на Сході України: спочатку у складі батальйону «Дніпро-1», з травня 2015 — як бойовий медик Окремого загону спеціального призначення «Азов» (полку «Азов») Національної гвардії України (тепер 12-та бригада спеціального призначення «Азов»).

Брав участь у боях за населені пункти Широкине, Чермалик (обидва — Маріупольського району), м. Красногорівку (усі — Донецької області), інших воєнних операціях. Як бойовий медик урятував не одне життя, передавав свій досвід іншим. В «Азові» мав позивний «Айс».

У вересні 2017 під час виконання бойового завдання дістав важке осколкове поранення поблизу м. Маріуполя, втратив частину лівої легені. Проходив тривале лікування та відновлення, але відмовився від групи інвалідності та штабної роботи, повернувся на бойову службу.

У серпні 2018 підписав контракт із 30-ю окремою механізованою бригадою імені князя Костянтина Острозького ЗСУ. Учасник операції Об’єднаних сил (новий позивний — «Газон»), пройшов шлях від старшого солдата до посади головного сержанта взводу бойових машин піхоти.

Водночас здобував вищу освіту історико-педагогічного профілю в Рівненському державному гуманітарному університеті (з 2020, заочно).

Початок широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну (24.02.2022) зустрів на бойових позиціях Світлодарської дуги у Донецькій області. 07.04.2022 отримав друге множинне осколкове поранення (прикривши побратима від рою осколків), після лікування знову став у стрій. Воював на Ізюмському напрямку в Харківській області. Загинув у бою на околицях с. Рідного.

Залишилися батьки, дружина, двоє дітей (син і донька), брат і сестра.

Подвиг

Під час раптової ворожої атаки поблизу позицій українських захисників виїхав російський танк. Воїн без вагань вступив у двобій: першим відкрив вогонь з ручного протитанкового гранатомета, підбив танк та відволік на себе увагу ворога. Тим виграв час для побратимів, щоби привести зброю у повну бойову готовність і дати відсіч ворогу. Загинув від прямого влучання з іншого танка.

Внаслідок щільних обстрілів позицій тіло героя змогли забрати з поля бою лише через 3 доби.

Нагороди та визнання

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29.09.2023, посмертно). Нагороду урочисто вручив родині загиблого Президент України В. Зеленський 13.03.2024.

Нагороджений Почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За службу» (15.08.2020), нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».

Меморіалізація

Почесний громадянин м. Звягеля (з 01.06.2023, посмертно).

На честь звитяжця перейменовано вулицю в м. Полтаві (2024).

Цитата

За спогадами молодшої сестри Оксани: «Початок повномасштабного нападу Росії на Україну Василь з побратимами зустрів на позиціях у Донецькій області… Ми дуже переживали – думали, що вони там першими поляжуть, але вони вистояли, – говорить Оксана. – Коли Вася зміг нам врешті подзвонити, то запевнив, що все добре. Він завжди так казав. Де б він не був, в яких умовах йому не доводилося б жити – без води, без їжі, в окопах – у нього для нас завжди була лише одна відповідь: "У мене все добре". Бачимо по відеозв'язку, що він брудний, засмучений, на фоні лунають звуки вибухів, а він у відповідь: "Не переживайте, у мене все добре"».
Цит. за: Слободенюк О. Взяв вогонь на себе і загинув, вигравши час для побратимів – сестра загиблого воїна Василя Поліщука збирає підписи // Суспільне. Житомир. 2023. URL: https://suspilne.media/zhytomyr/383444-vzav-vogon-na-sebe-i-zaginuv-vigravsi-cas-dla-pobratimiv-sestra-zagiblogo-voina-vasila-polisuka-zbirae-pidpisi/

Додатково

З дитинства захоплювався фізкультурою — любив біг та фізичні вправи, а ще, за спогадами родини, обожнював читати. Навіть на війні, в окопах, сидів із книжкою в руках і читав, коли випадала вільна хвилина. Цікавився і добре знав історію; мріяв, що після перемоги України вчитиме історії дітей, яким зможе розповісти про війну та здобуття перемоги з погляду безпосереднього учасника.
Після розлучення нове подружнє щастя знайшов «на нулі», у 30-й окремій механізованій бригаді, де служила бойовим офіцером його майбутня дружина Ольга.

Джерело

Про присвоєння В. Поліщуку звання Герой України: Указ Президента України № 668/2023 від 29 вересня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6682023-48513

Література

Поліщук Василь Валерійович // Оржицька селищна рада. 2023. URL: https://orz-rada.gov.ua/news/1690803895/
Слободенюк О. Взяв вогонь на себе і загинув, вигравши час для побратимів — сестра загиблого воїна Василя Поліщука збирає підписи // Суспільне. Житомир. 2023. URL: https://suspilne.media/zhytomyr/383444-vzav-vogon-na-sebe-i-zaginuv-vigravsi-cas-dla-pobratimiv-sestra-zagiblogo-voina-vasila-polisuka-zbirae-pidpisi/
Федченко А. «Яку двіжуху я зібрав!» Пам’яті Василя Поліщука, що пішов на війну після Майдану і загинув у боях за Харківщину // Новинарня. 2023. URL: https://novynarnia.com/2023/04/08/pamjati-vasylia-polishchuka/
Чайковська А. Василя Поліщука з Полтавщини посмертно нагородили званням Героя України // Зміст. 2023. URL: https://zmist.pl.ua/news/vasylya-polishhuka-z-poltavshhyny-posmertno-nagorodyly-zvannyam-geroya-ukrayiny
Василь Поліщук // Платформа пам’яті Меморіал. 2024. URL: https://www.victims.memorial/people/vasyl-polishchuk
«Золота Зірка» Героя України (посмертно) - нашому колишньому студенту // Лубенський лісотехнічний фаховий коледж. 2024. URL: https://lltk.edu.ua/2023-2024-nr/zolota-zirka-heroia-ukrainy-posmertno-nashomu-kolyshnomu-studentu?highlight=WyJcdTA0M2ZcdTA0M2VcdTA0M2JcdTA0NTZcdTA0NDlcdTA0NDNcdTA0M2EiXQ==

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Поліщук, Василь Валерійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Поліщук, Василь Валерійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.03.2025