Політика регіональна
Полі́тика регіона́льна – складник внутрішньої державної політики, що спрямована на забезпечення гармонізації інтересів держави та її регіонів шляхом створення сприятливих економіко-правових умов для ефективного використання місцевого потенціалу, зокрема виробничого, а також стимулювання залучення зовнішніх ресурсів в умовах глобалізації.
Зміст
Характеристика
На відміну від галузевих напрямів, регіональна політика зосереджена на розвитку конкретних територій. Її завдання — через стратегічні документи та їх виконання забезпечити гармонійний розвиток цих територій, враховуючи місцеві особливості: від стану інфраструктури та економіки до екології та безпеки. Успіх такої політики можливий лише за умови ефективної співпраці центральної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства.
Метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку як усієї країни, так і кожного її регіону. Вона покликана зміцнювати їхню соціальну та економічну єдність, підвищувати рівень життя населення, а також гарантувати кожному громадянину, незалежно від місця проживання, безпечні умови та гідні соціальні стандарти.
Об’єкти регіональної політики:
- регіони – Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь;
- макрорегіони – декілька регіонів чи їх частини, об’єднані за спільними ознаками, яким притаманні спільні проблеми розвитку, у межах яких реалізуються спеціальні для цієї території програми регіонального розвитку;
- мікрорегіони – частина регіону, що характеризується територіальною цілісністю та особливостями розвитку, у межах якої реалізуються спеціальні для цієї території проекти регіонального розвитку.
Суб’єктами регіональної політики є державні органи: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, їх посадові особи.
У розробленні та забезпеченні реалізації регіональної політики беруть участь асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання, агенції регіонального розвитку, громадські об’єднання, юридичні та фізичні особи.
Принципи державної регіональної політики
Принципи державної регіональної політики:
1) законності – відповідності Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
2) співробітництва – узгодження цілей, пріоритетів, завдань, заходів і дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, забезпечення співробітництва між ними під час формування та реалізації державної регіональної політики;
3) паритетності – забезпечення рівних можливостей доступу об’єктів державної регіональної політики до ресурсів державної фінансової підтримки регіонального розвитку;
4) відкритості – забезпечення вільного доступу до інформації, що визначає державну регіональну політику і є у розпорядженні органів публічної влади;
5) субсидіарності – реалізації владних повноважень і надання публічних послуг на найнижчому рівні публічного управління, на якому це найбільш ефективно;
6) координації – взаємозв’язку та узгодженості довгострокових стратегій, планів і програм розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях;
7) згуртованості – забезпечення просторової, політичної, економічної, соціальної, гуманітарної єдності України;
8) історичної спадкоємності – врахування та збереження позитивних надбань попереднього розвитку регіонів;
9) етнокультурного розвитку – відродження етнічної самосвідомості та збереження духовної і матеріальної культури етносів, сприяння розвитку їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;
10) сталого розвитку – розвитку суспільства для задоволення потреб нинішнього покоління з урахуванням інтересів майбутніх поколінь;
11) об’єктивності – розроблення всіх документів, що визначають державну регіональну політику, на основі реальних показників, яких реально досягти та які можливо оцінити;
12) рівних прав та можливостей жінок і чоловіків –відсутності обмежень чи привілеїв за ознакою статі та забезпечення рівних умов для реалізації прав жінок і чоловіків;
13) інклюзивності – дотримання інтересів осіб з особливими потребами шляхом урахування при формуванні і реалізації державної регіональної політики спеціальних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації такими особами їхніх прав і основоположних свобод;
14) інтегрованого розвитку – поєднання галузевого та територіального підходів для розвитку територіальної громади та/або регіону, що забезпечує соціально-економічний та культурний розвиток територій.
Джерела
Про засади державної регіональної політики: Закон України від 05.02.2015 р. № 156–VIІІ. Відомості Верховної Ради. 2015. № 13. Ст. 90. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-19#Text Державна стратегія регіонального розвитку на 2021–2027 роки: затв. постановою КМУ від 05.08.2020 р. № 695 (в редакції постанови КМУ від 13.08.2024 р. № 940). Офіційний вісник України. 2020 р., № 67, С. 315, Ст. 2155. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF#Text
Література
- Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : монографія / за ред. З.С. Варналія. Київ: НІСД, 2007. 820 с
- Куйбіда В. С., Федулова Л. І., Петроє О. М. та ін. Механізми нової регіональної політики: досвід ЄС та уроки для України. Київ : Талком, 2022. 400 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Малиновський В. Я. Політика регіональна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Політика регіональна (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.06.2025
