Перигелій

Периге́лій (грец. Περί — навколо, близько та Ἥλιος — Сонце) — найближча до Сонця точка орбіти планети або іншого небесного тіла Сонячної системи.

Антонімом перигелію є афелій (апогелій) — найвіддаленіша від Сонця точка орбіти. Уявну лінію між афелієм і перигелієм називають апсид лінією.

Поняття «перигелій» має зміст для всіх рухів (фінітних та інфінітних), окрім колового. Проте чітких колових рухів у природі не існує, тому поняття «перигелій орбіти» має зміст для всіх можливих рухів небесних тіл.

Значення перигелію орбіт деяких тіл Сонячної системи

Значення перигелію деяких планет і планет карликових Сонячної системи (відстані між центрами мас планет та Сонця, км):

• Меркурій — 46 001 009;
• Венера — 107 476 170;
• Земля — 147 098 291;
• Марс — 206 655 215;
• Церера — 380 951 528;
• Юпітер — 740 679 835;
• Сатурн — 1 349 823 615;
• Уран — 2 734 998 229;
• Нептун — 4 459 753 056;
• Плутон — 4 436 756 954;
• Хаумеа — 5 157 623 774;
• Макемаке — 5 671 928 586;
• Ерида — 5 765 732 799.

Перигелій Землі

В астрономії подають час проходження перигелію відносно точки весняного рівнодення (довгота перицентра). У сучасну епоху Земля досягає перигелію на початку січня, приблизно через 12–14 діб після зимового сонцестояння.

У перигелії центр Землі віддалений від центра Сонця на відстань ≈ 0,983277 астрономічних одиниць (або 147 098 291 км).

На невеликих проміжках часу (декілька сотень років) дати проходження Землею перигелію можуть варіюватися до 2 діб від середньої дати 03.01. Ця зміна пов’язана переважно з гравітаційним (див. Гравітація) впливом Місяця.

У першому наближенні систему «Земля–Місяць» можна вважати замкненою, тому з точністю до цього припущення барицентр системи рухається по сталій (не оскулюючий) орбіті навколо Сонця. При цьому положення центра мас Землі зазнає циклічного зміщення відносно барицентра з періодом, що збігається з сидеричним періодом обертання Місяця відносно Землі (в геоцентричній системі відліку). У середньому амплітуда зміщення становить близько 4 700 км, період — 27,321661 доби = 27 діб 7 годин 43 хвилини 11,5 секунди. Ця обставина впливає на час фактичного проходження Землею перигелію в поточному році.

У результаті зменшення відстані між центрами мас Сонця та Землі в перигелії відносно відстані між ними на дистанції в одну астрономічну одиницю спостерігається збільшення радіації сонячної на 7,55 %.

У довготривалій перспективі проходження Землею перигелію відбуватиметься з циклічністю близько 26 тисяч років.

Неньютонівське зміщення перигелію орбіт планет

Параметри орбіт планет Сонячної системи в результаті взаємовпливу з часом зазнають повільних змін. Наприклад, перигелій Меркурія повертається у вихідне положення кожні 260 тисяч років. Таке зміщення перигелію планет можна досить точно розрахувати в рамках законів ньютонівської механіки. Проте виявлене 1859 зміщення перигелію Меркурія не підкорялося ньютонівському тяжіння всесвітнього закону. Цей факт вимагав пояснення. 1915, після розроблення відносності загальної теорії А. Айнштайна, з’явилася можливість пояснити аномальне зміщення перигелію Меркурія. З рівнянь загальної теорії відносності слідувало саме таке значення зсуву, яке фактично спостерігалося в практиці астрономічних спостережень.

Значення аномальної (неньютонівської) частини зміщення перигелію деяких планет у кутових секундах за століття (в дужках — теоретичне значення цієї величини):

• Меркурій (43,0) — 43,1 ± 0,5;
• Венера (8,6) — 8,4 ± 4,8;
• Земля (3,8) — 5,0 ± 1,2;
• Марс (1,35) — 1,1 ± 0,3.

Література

1. Varadi F., Runnegar B., Ghil M. Successive Refinements in Long-Term Integrations of Planetary Orbits // The Astrophysical Journal. 2003. Vol. 592. P. 620–630.
2. Cecconi B., Lamy L., Zarka P. et al. Gonio Polarimetric Study of the Revolution 29 Perikrone using the Cassini Radio and Plasma Wave Science Instrument High-Frequency Radio Receiver // Journal of Geophysical Research. 2009. № 114 (A3). P. 1–19. URL: https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1029/2008JA013830
3. Milani A., Gronchi G. Theory of Orbit Determination. Cambridge : Cambridge University Press, 2009. 392 p.

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Перигелій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Перигелій (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.05.2021