Павлишин, Стефанія Стефанівна

Павли́шин, Стефа́нія Стефа́нівна (20.05.1930, м. Коломия, тепер Івано-Франківської області, Україна — 05.01.2021, м. Львів, Україна) — музикознавець, педагог, доктор мистецтвознавства (з 1981), професор (з 1983), член правління Національної спілки композиторів України (з 1998), почесний академік Національної академії мистецтв України (з 2009).

Павлишин, Стефанія Стефанівна
Народження	20.05.1930
Місце народження	Коломия
Смерть	05.01.2021
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Личаківський цвинтар
Alma mater	Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка, Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

Народилася в культурній високоосвіченій сім’ї. Мати походила з роду Барвінських.

Від 1936 навчалася в музичній школі в м. Коломиї (тепер Коломийська музична школа № 1 імені А. Кос-Анатольського).

Після арешту батька органами НКВС, 1945 переїхала до м. Львова. Вступила на фортепіанне відділення Львівського музичного училища (тепер Львівський музичний фаховий коледж імені С. П. Людкевича).

1947 закінчила вечірню загальноосвітню школу.

1949 завершила навчання на фортепіанному відділенні (клас Е. Кашиної), а також три курси теоретичного відділення училища, вступила на 2-й курс історико-теоретичного факультету Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка). Повний курс пройшла за три роки, 1952 отримала диплом з відзнакою (клас А. Котляревського).

Водночас від 1949 працювала в музичних школах м. Львова. Навчалася в аспірантурі Київської державної консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського). 1955 захистила кандидатську дисертацію «Творчість Д. В. Січинського» (науковий керівник П. Козицький). 1953–1954 викладала історію української музики в Київській державній консерваторії.

Від 1954 у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка: доцент (з 1960) професор (з 1983). Читала курси історії зарубіжної музики, сучасної української, музики народів СРСР, семінари з сучасної музики та спеціалізацію з музикознавства.

Член Спілки композиторів України (з 1957).

1981 захистила дисертацію на здобуття ступеня доктора мистецтвознавства.

Від 1985 до 2002 на творчій роботі.

1992–1998 — голова секції мистецтвознавства, з 1998 — голова секції культурології Західного наукового центру НАН України і МОН України, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (з 1992).

Від 2002 працювала на посаді професора кафедри композиції Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (курс «Проблеми сучасної композиторської техніки»).

Похована на Личаківському цвинтарі в м. Львові при головній алеї, навпроти могили С. Крушельницької.

Стефанія Павлишин у Музеї Соломії Крушельницької. Джерело ютуб-канал «Музей Соломії Крушельницької у Львові».

Концерт до 120-річчя Василя Барвінського. Джерело ютуб-канал «Портал Експеримент».

Вступне слово Стефанії Павлишин на концерті-присвяті Стефанії Туркевич. Джерело ютуб-канал «Фотографії Старого Львова».

Діяльність

Автор понад 300 наукових статей, близько 20 монографій.

У центрі наукових інтересів — проблеми зарубіжної музики 20 ст., зокрема творчість композиторів Ч. Е. Айвза, А. Шенберга, Дж. Крамба, Дж. М. Кейджа, А. Шенберга та ін.

Українську музику досліджувала в європейському мистецькому контексті. Автор монографічних досліджень про В. Барвінського, В. Камінського, О. Козаренка, С. Крушельницьку, М. Кузана, І. Маланюк, С. Туркевич-Лукіянович, В. Сильвестрова, М. Скорика, І. Соневицького, Б. Фільц, К. Чічку-Андрієнка.

Визнання

Почесний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Галицького музичного товариства тощо.

Композитор Л. Дичко присвятила Павлишин кантату «Весна».

Додатково

Батько, залізничний урядовець, грав на кількох музичних інструментах, володів акторським талантом. З дитинства Павлишин виявляла здібності до навчання, зокрема вивчення іноземних мов, мала феноменальну пам’ять, розвинений музикальний слух. Часто грала з батьком на фортепіано в чотири руки.

Знала 8 іноземних мов: польську, французьку, німецьку, англійську, італійську, чеську, іспанську, латину.

Цитата

«Широта наукових інтересів і вражаюча працьовитість, тонке і інтуїтивне чуття на талант і скрупульозна дослідницька праця історика, дивовижна оперативність у реагуванні на найбільш злободенні події музичного життя та водночас глибоке осмислення непростих процесів розвитку музики в різні історичні епохи — усе це поєдналося у творчій індивідуальності Стефанії Павлишин з гідною щирого подиву органічністю. Коли ж додати до цього знання багатьох іноземних мов, точне та влучне перо, непересічний дар лектора-популяризатора, талант педагога, з класу якого вийшло немало провідних в Україні музикознавців, невтомну енергію організатора музичного життя у Львові, то стає зрозуміло, що Стефанія Павлишин — особистість справді небуденна, значення якої у сучасному музичному процесі України важко переоцінити».
Цит. за: Д. Дувірак. Стефанія Павлишин. Творчий портрет // Записки НТШ. Т. 226. Львів, 1993. С. 353.

Праці

Чарльз Айвз. Київ : Музична Україна, 1973. 77 с.
Станіслав Людкевич. Київ : Музична Україна, 1974. 54 с.
Про деякі тенденції розвитку сучасної зарубіжної музики. Київ : Музична Україна, 1976. 63 с.
Денис Січинський. Київ : Музична Україна, 1980. 48 с.
Валентин Сильвестров. Київ : Музична Україна, 1989. 86 с.
Василь Барвінський. Київ : Музична Україна, 1990. 87 с.
Композитор Мар’ян Кузан. Львів : Навчально-виробничі майстерні Львівського поліграфічного технікуму, 1993. 135 с.
Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Львів : БаК, 2004. 160 с.
Ігор Соневицький. 2-ге вид., розшир. і допов. Львів : БаК, 2005. 119 с.
Американська музика. Львів : БаК, 2007. 316 с.
Історія однієї кар’єри. 2-ге вид., допов. Львів : Ліга-Прес, 2012. 190 с.

Література

Syntagma musicum / Ред.-упоряд.: В. Камінський, О. Козаренко. 2-ге вид. Львів : Сполом, 2013. 222 с.
Стефанія Павлишин у своїх працях і висловах сучасників / Упоряд.: М. Кривенко, Н. Письменна. 2-ге вид., допов. Львів : Растр-7, 2015. 316 с.
Кияновська Л. Стефанія Павлишин та ідеї шістдесятництва в українському музикознавстві // Українська музика. 2015. № 3 (17). С. 118–121. URL: https://ukrmus.wordpress.com/wp-content/uploads/2017/07/2015-3-n17-13.pdf
Філоненко Л., Німилович О. Науковий доробок Стефанії Павлишин в соціокультурному просторі України // Молодь і ринок. 2016. № 1. С. 21–24.
Кияновська Л. Науковий і громадянський універсум Стефанії Павлишин // Музика. 2020. URL: https://mus.art.co.ua/naukovyy-i-hromadians-kyy-universum-stefanii-pavlyshyn/
Шевчук-Назар Л. Позначена харизмою відродження: іn memoriam Стефанії Павлишин // Музика. 2021. URL: https://mus.art.co.ua/poznachena-kharyzmoiu-vidrodzhennia-in-memoriam-stefanii-pavlyshyn/
Ярема Г. «Студенти мене боялися. Але всі тепер пишуть, що дуже мене любили» / Інтерв’ю С. Павлишин // Високий Замок. 2020. URL: https://wz.lviv.ua/interview/413023-studenty-mene-boialysia-ale-vsi-teper-pyshut-shcho-duzhe-mene-liubyly
Мисько-Пасічник Р. Увічнення пам’яті Стефанії Павлишин // Фотографії старого Львова. 2021 URL: https://photo-lviv.in.ua/uvichnennia-pam-iati-stefanii-pavlyshyn-video/

Автор ВУЕ

Р. Е. Мисько-Пасічник

Покликання на цю статтю: Мисько-Пасічник Р. Е. Павлишин, Стефанія Стефанівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Павлишин, Стефанія Стефанівна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.09.2024