Невінський, Віталій Ігорович

Невінський Віталій 2.jpg

Неві́нський, Віта́лій І́горович (26.08.1996, смт Гусятин, тепер селище Чортківського району Тернопільської області, Україна — 15.12.2022, поблизу с-ща Підгородне Бахмутського району Донецької області, Україна; похований 23.12.2022 у м. Тернополі, Україна) — військовослужбовець, капітан Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Невінський, Віталій Ігорович

Народження 26.08.1996
Місце народження Гусятин
Смерть 15.12.2022
Місце смерті Підгородне
Місце поховання Тернопіль
Alma mater Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Місце діяльності Україна
Напрями діяльності військова справа


Відзнаки

Відзнаки Герой України
Ордени Золота Зірка, Богдана Хмельницького III ступеня
Невінський, Віталій Ігорович ВУЕ.jpg

Життєпис

Закінчив ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Вищу військову освіту (диплом із відзнакою) здобув 2017 у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів).

Відтоді служив у 128-й окремій гірсько-піхотній (з 2018 — гірсько-штурмовій) Закарпатській бригаді ЗСУ (в/ч А1556, місце дислокації — м. Мукачево). Брав участь в операції Об’єднаних сил. Обіймав посаду командира гірсько-штурмової роти. Позивний «Гурман».

Повномасштабне російське вторгнення зустрів на Дніпропетровщині. У складі військового підрозділу рушив на Запорізький напрямок. Перші бої з ворогом, який сунув колонами броньованої військової техніки, прийняв під м. Мелітополем.

Воював на території Запорізької, Херсонської, Донецької областей. Уперше був поранений осколково-фугасним снарядом при виведенні живої сили і техніки із захопленого окупантами населеного пункту. Одразу після лікування, не пройшовши реабілітації, повернувся на фронт у Запорізьку область.

Навесні 2022 в ході наступальних бойових дій рота під командуванням В. Невінського знищила ворожу техніку, захопила неушкоджену трофейну БМП-3 (див. Бойова машина піхоти), просунулася на 8 км і звільнила населений пункт. За ці заслуги командир був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Брав участь у запеклих боях на Херсонському напрямку, де отримав важку контузію. Після лікування знову повернувся в підрозділ. Неодноразово виявляв мужність і відвагу, ефективне тактичне мислення, кращі лідерські та командирські якості; завжди керував боєм з передових позицій.

Загинув під час відбиття штурмових дій ворога поблизу м. Бахмута.

Був одружений, виховував сина.

Подвиг

Від початку грудня 2023 рота під командуванням В. Невінського займала позиції в багатоповерхівках на околицях м. Бахмута. Бійці вели виснажливі багатоденні бої в умовах постійних ворожих штурмів, нестачі боєкомплекту, під масованими танковими, мінометними, артилерійськими обстрілами. Дорогу, якою доставляли боєкомплект, провізію та евакуювали поранених, ворог прострілював з різних боків. Один із найтяжчих боїв припав на 12 грудня.

За два дні ворог вибив із позицій сусідні підрозділи, за кількасот метрів підійшов до КСП роти. Бійці готувалися до ближнього бою, але прориву не сталося. Під час ранкового мінометного обстрілу, одна з мін вибухнула біля ніг капітана. Загинув від важких поранень на руках бойового медика.

Нагороди та визнання

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29.09.2023, посмертно).

Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (07.04.2022).

Меморіалізація

Почесний громадянин м. Тернополя (2023, посмертно).

Похований на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.

Цитати

За спогадами заступниці командира роти з морально-психологічного забезпечення Олени Петяк: «Після втрат у роту прийшло поповнення з мобілізованих бійців… Гурман принципово ставився до всіх однаково. Навіть заборонив називати новобранців мобілізованими, казав: "Ви будете жити в одних окопах, їсти з однієї тарілки і як навчите новеньких, такими бойовими побратимами їх зробите". Він і сам активно навчав їх. Вибрав з-поміж новеньких математика й так навчив його стріляти з СПГ (станковий протитанковий гранатомет – УП), що той демонстрував справжні дива».

 Цит. за: Галас Я. «Назарчик просто знає, що тато десь є, махає ручкою його фотографії». Історія командира роти, який загинув у 26 років // Українська правда. 13.07.2023. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/07/13/7411030/


«Як згадують бійці, рота тоді (влітку 2022 — ВУЕ) перебувала в своєму "золотому" складі — всі навчені, мотивовані, готові до бою. Гурман був абсолютним авторитетом для підлеглих. Він ніколи не кричав, дуже рідко підвищував голос. Міг просто поглянути на бійця, і той усе розумів. Ніхто не казав: "Я не хочу, не піду, боюся". Кожен солдат знав, що ротний продумає бойове завдання до найдрібніших деталей і докладе максимум зусиль, щоб зберегти його життя».

 Цит. за: Галас Я. «Назарчик просто знає, що тато десь є, махає ручкою його фотографії». Історія командира роти, який загинув у 26 років // Українська правда. 13.07.2023. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/07/13/7411030/


Додатково

На позиції військового підрозділу Гурмана приїжджали іноземні журналісти, молодий офіцер навіть потрапив на першу шпальту знаної американської газети «Зе Нью-Йорк Таймс» (англ. «The New York Times»).

Джерела

  • Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 220/2022 від 7 квітня 2022 р. // Президент України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2202022-42049
  • Про присвоєння В. Невінському звання Герой України: Указ Президента України № 665/2023 від 29 вересня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6652023-48501

Література

  1. Боденчук Б. У Тернополі попрощалися із загиблим військовослужбовцем Віталієм Невінським // Суспільне. Тернопіль. 2022. URL: https://suspilne.media/ternopil/344762-u-ternopoli-poprosalisa-iz-zagiblim-vijskovosluzbovcem-vitaliem-nevinskim/
  2. Галас Я. «Назарчик просто знає, що тато десь є, махає ручкою його фотографії». Історія командира роти, який загинув у 26 років // Українська правда. 2023. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/07/13/7411030/
  3. Попп Г. Історія загиблого 26-річного командира 128-ої Закарпатської бригади Віталія Невінського // Суспільне. Ужгород. 2023. URL: https://suspilne.media/uzhhorod/536437-istoria-zagiblogo-26-ricnogo-komandira-128-oi-zakarpatskoi-brigadi-vitalia-nevinskogo/
  4. Віталій Невінський // Тернопільська міська рада. 2024. URL: https://ternopilcity.gov.ua/about/geroi-ternopolya/83511.html

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Невінський, Віталій Ігорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Невінський, Віталій Ігорович (дата звернення: 10.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.03.2025

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶