Механізм передавання збудника

Механі́зм передава́ння збу́дника — еволюційно сформована система шляхів і способів переміщення збудника від джерела інфекції до сприйнятливого організму людини або тварини.

У процесі еволюції сформувалися такі механізми передавання збудника:

аерогенний;
фекально-оральний;
трансмісивний;
контактний;
вертикальний;
парентеральний (артифіціальний).

Фази

Передавання збудника є закономірним процесом, що має три почергові фази:

1) виділення збудника із зараженого організму;

2) перебування збудника у довкіллі;

3) проникнення збудника в новий сприйнятливий організм.

Класифікація

Збудники можуть передаватися від хворих до здорових організмів різними шляхами й способами:

Аерогенний механізм (через повітря) реалізується двома шляхами:

повітряно-краплинним;
повітряно-пиловим.

У разі локалізації в дихальних шляхах збудник виділяється при кашлі, чиханні у вигляді аерозолю — і поширюється з повітрям. Інфекційні захворювання, збудники яких є нестійкими в довкіллі, передаються повітряно-краплинним шляхом. Наприклад, менінгококова інфекція, коклюш, кір, грип.

Якщо збудники стійкі і зберігають життєздатність тривалий час, то вони передаються повітряно-пиловим шляхом. Наприклад, при туберкульозі, дифтерії, туляремії.

Фекально-оральний механізм реалізується трьома шляхами:

аліментарним (харчовим);
водним;
побутовим.

Якщо збудник локалізується в травному каналі, він передається через продукти харчування, воду, предмети побуту, які піддавалися фекальному забрудненню. Цим механізмом передаються кишкові інфекції: ешерихіози, дизентерія, холера, черевний тиф, гепатит А, поліомієліт.

Трансмісивний механізм реалізується через кровососних членистоногих (блохи, комарі, москіти, воші, кліщі), котрі отримали збудника від хворої людини чи тварини і містять його в кров’яному руслі. Зараження відбувається або через слину комахи-переносника (коли вона ссе кров людини), або через виділення (забруднює одяг і шкіру людини).

Одежні і головні воші є переносниками збудників висипного тифу, вошивого поворотного тифу, волинської гарячки; блохи поширюють чуму і щурячий висипний тиф; комарі анофелес — малярію; москіти — лейшманіози, флеботомну гарячку; іксодові кліщі — кліщовий енцефаліт, гарячку Ку тощо.

Контактний механізм реалізується двома шляхами:

прямим;
непрямим.

У разі локалізації збудника на шкірних покривах і слизових оболонках зараження сприйнятливого організму відбувається прямим шляхом — через контакт із джерелом інфекції (статевий контакт, рукостискання, оброблення туш тварин).

Інфікування непрямим шляхом відбувається під час контакту з предметами побуту, забрудненими збудником (білизною, рушниками, іграшками, ванною тощо). Контактний механізм властивий для інфекцій зовнішніх покривів, розповсюдження яких здійснюється повільно. Захворювання концентруються переважно у сім’ях, квартирах, виробничих і дитячих колективах. Наприклад, венеричні хвороби, сказ, ВІЛ-інфекція, інфекційний мононуклеоз, короста, сибірка, бруцельоз тощо.

Вертикальний механізм забезпечує перехід збудників від матері до плода через плаценту. Внутрішньоутробне зараження можливе при сифілісі, токсоплазмозі, краснухи, ВІЛ-інфекції.

Парентеральний (артифіціальний) механізм пов’язаний із проникненням збудника в кров при порушенні цілісності шкіри та слизових оболонок під час діагностичних та лікувальних процедур, вживанні ін’єкційних наркотиків.

Збудник з може заноситися в організм здорової людини через шприц, забруднений кров’ю хворого (джерело інфекції), чи інші медичні інструменти, апарати для дослідження та догляду за хворими.

Література

Сергевнин В. И. Механизмы передачи возбудителей и эколого-эпидемиологическая классификация инфекционных и паразитарных болезней человека (точка зрения) // Эпидемиология и Вакцинопрофилактика. 2012. № 2 (63). С. 4–9.
Рум'янцев Ю. В., Савицький В. Л., Крушельницький О. Д. та ін. Актуальні питання епідеміології та профілактики деяких інфекций в збройних силах, серед населення України та у світі. Київ : Українська військово-медична академія, 2015. 371 с.
Савилов Е. Д., Яковлев А. А. Проблемные вопросы общей эпидемиологии. Новосибирск : Наука, 2015. 250 с.
4. Element II: Mechanisms of Transmission // ATrain Education. URL: https://www.atrainceu.com/content/4-element-ii-mechanisms-transmission

Автор ВУЕ

О. Г. Гейдеріх

Див. також

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.05.2020

Покликання на цю статтю: Гейдеріх О. Г. Механізм передавання збудника // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Механізм передавання збудника (дата звернення: 11.10.2026).