Мацурі
Мацу́рі (яп. 祭り — етимологію достеменно не з’ясовано) — свято в релігії синто, фестиваль. У широкому розумінні позначає найрізноманітніші громадські свята (від джазових фестивалів до фестивалів цвітіння сакури), включно з загальнонаціональними.
Традиційну основу свята становлять ритуали, що символізують зв’язок людини з богами й духами. Є начебто тимчасовим «призупиненням» перебігу й норм повсякденного життя, альтернативою йому; часом урочистого, пишного й одночасно нестримно-веселого святкування. Приготування до мацурі передбачають дотримання церемоніальних правил, аскетичних вправ і табу (передусім від священнослужителів — канусі). Головним змістом свята є особлива зустріч з божеством: обрядову частину проводять канусі у святилищі (храмі), після чого настає черга масових святкових заходів. Характерною рисою святкування є урочиста процесія із багато оздобленим невеликим переносним святилищем-ношами мікосі (мікоші), у якому «перебуває» божество. Свято супроводжується танцями, шоу, змаганнями, перегонами (на човнах, кінних), виявами бурхливої радості. Вважають, що гучне гомоніння веселить богів (камі). За традицією, особливо пишне й радісне свято організовували для умилостивлення зловісного, лиходійного божества.
В Японії свята мають виразні регіональні особливості, влаштовуються сільськими і міськими общинами за підтримки місцевої влади. Більшість свят припадає на кінець літа, коли поминають померлих, та місяці збору урожаю. Мацурі натепер є важливим чинником внутрішнього туризму. До найвідоміших і найвидовищних свят належить, зокрема, Ґіон Мацурі, яке відзначають у липні в м. Кіото (задокументовано з періоду Хеян, 794‒1185, витоки пов’язують з церемонією заспокоєння розлючених духів у період чуми 869). Соціологи звертають увагу на групоорієнтований характер японських мацурі, їхню важливу функцію у підживленні місцевого почуття спільноти, пов’язаної зі святинею або храмом.
