Максіян, Михайло Іванович
Максія́н, Миха́йло Іва́нович (07.03.1979, тепер Молдова — 23.01.2023; с. Новодарівка Пологівського району Запорізької області, Україна; похований 02.02.2023 у м. Фастові Київської області, Україна) — військовослужбовець, спецпризначенець, штаб-старшина Збройних Сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно).
|
Максіян, Михайло Іванович | |
|---|---|
| Народження | 07.03.1979 |
| Місце народження | Молдова |
| Смерть | 23.01.2023 |
| Місце смерті | Новодарівка |
| Місце поховання | Фастів |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка, За мужність ІІІ ступеня |
Зміст
Життєпис
Дитячі та юнацькі роки минули в Криму.
Відбував строкову службу у Збройних Силах України в м. Василькові (Київської обл.), де й залишився на постійне місце проживання. Здобув радіотехнічну освіту.
2015 брав участь в антитерористичній операції на Сході України як розвідник-снайпер групи спеціального призначення 3-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (тепер 3-й Окремий полк Сил спеціальних операцій імені князя Святослава Хороброго ЗСУ). Після демобілізації працював у мережі ТОВ «Епіцентр».
2018 після одруження переїхав до м. Фастова. Того самого року підписав контракт резервіста із 73-м морським центром спеціальних операцій (73 МЦСпО, з 2019 — імені кошового отамана Антіна Головатого) Сил спеціальних операцій ЗСУ, двічі на рік проходив військові збори для вдосконалення бойових навичок. Паралельно здобував другу вищу освіту (2018–2022) на заочному відділенні історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (останній рік — з бойових позицій). Активно займався спортом, особливо бігом. Брав участь у масових забігах в м. Києві та інших містах України, у ветеранських турнірах «Звитяга нескорених», разом із дружиною був учасником марафонів «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» (приурочені до Дня пам'яті захисників України), Марафоні миру в м. Кошице (Словаччина, 2019, фінішну пряму подолав із прапором України в руках).
Від 2021 працював у Київському міському Палаці ветеранів на посадах головного інженера, уповноваженої особи з тендерних закупівель, заступника директора.
23.02.2022, за день до повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, був мобілізований, з 24.02 — виконував бойові завдання у м. Очакові. Служив у складі 73 МЦСпО: підрозділ готував узбережжя до відбиття висадки ворожого десанту, вів контрдиверсійну діяльність, здійснював спецрозвідку, наводив на противника вогонь артилерії та авіації.
На липень 2022 мав звання головного корабельного старшини. Позивний «Прапор».
Виховував сина та доньку.
Подвиг
Воював на різних ділянках фронту. Завдяки його мужності та професіоналізму ліквідовано значну кількість живої сили та техніки ворога.
Брав участь у визволенні від окупантів населених пунктів Херсонської області, зокрема сіл Трудолюбівка, Осокорівка (обидва — Бериславського району) та ін. Згодом воював переважно у Запорізькій області. Отримав контузію, після лікування повернувся до побратимів. Під час останніх бойових операцій виконував обов’язки командира групи спецпризначення.
Загинув у бою від кулі снайпера. Тіло воїна вдалося забрати лише на 10-й день під час ретельно спланованої операції.
Нагороди та визнання
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24.02.2024, посмертно).
За виконання бойових завдань у Херсонській області нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (06.07.2022).
Меморіалізація
На честь Героя України перейменовано вулиці у с. Трудолюбівка (2024) та в одному з мікрорайонів м. Фастова.
Почесний громадянин м. Фастова (2023, посмертно).
Цитата
«Він дуже хотів отримати диплом історика і непогано розумівся на цій темі. Тривав четвертий місяць великої війни, ситуація на Херсонщині надскладна, у нас завдання одне за одним. І під час короткого перепочинку в якомусь селі, коли кожен мріє бодай годину поспати, Мишко відкриває книгу і починає щось записувати», — згадував побратим і друг Михайла Віктор.
Цит. за: Пам’яті штаб-старшини, Героя України Михайла Максіяна (позивний «Прапор») // Укрінформ 23.10.2025. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/4048972-pamati-stabstarsini-geroa-ukraini-mihajla-maksiana-pozivnij-prapor.html
Додатково
- Старший брат М. Максіяна загинув від російської кулі під час збройного протистояння в Придністров’ї (1992).
- Любив природу. Мріяв збудувати великий будинок, висадити сад, купити човен і плавати з дітьми, а ще — відвезти дружину у звільнений Крим і показати степ і море, місця свого дитинства.
Джерела
- Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 472/2022 від 06 липня 2022 р. // Президент України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4722022-43205
- Про присвоєння М. Максіяну звання Герой України: Указ Президента України № 119/2024 від 24 лютого 2024 р. // Президент України. 2024. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1192024-49969
Література
- Михайло Максіян // Фастів. Офіційний сайт міської ради та її виконавчих органів. 07.02.2023. URL: https://fastiv-rada.gov.ua/mykhajlo-maksiian/
- Гришина Д. На війні загинув випускник історичного факультету КНУ Шевченка // Вечірній Київ. 31.01.2023. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/78052/
- Пам’яті штаб-старшини, Героя України Михайла Максіяна (позивний «Прапор») // Укрінформ 23.10.2025. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/4048972-pamati-stabstarsini-geroa-ukraini-mihajla-maksiana-pozivnij-prapor.html
- Несчетна С. «Прапор» тримається високо: історія Героя України Михайла Максіяна // ТСН. 28.07.2025. URL: https://tsn.ua/ukrayina/prapor-trymayetsia-vysoko-istoriia-heroia-ukrayiny-mykhayla-maksiiana-2878901.html
«Михайло Максіян: спогади про Героя України».
Джерело: ютуб канал «Фастівський міський виконавчий комітет».
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Максіян, Михайло Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Максіян, Михайло Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.08.2026