Лях, Максим Сергійович

Лях, Максим Сергійович
Народження	23.12.1999
Місце народження	Топила, Нікопольський район
Смерть	25.05.2023
Місце смерті	Бахмут
Місце поховання	Топила
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка

Лях, Макси́м Сергі́йович (23.12.1999, с. Топила, тепер Нікопольського району Дніпропетровської області, Україна — 05.05.2023, поблизу м. Бахмута Донецької області, Україна; похований 09.05.2023 у рідному селі) — військовослужбовець, доброволець, солдат Збройних Сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Життєпис

Син волонтерів Лілії та Сергія Ляхів.

Навчався в Запорізькій спеціалізованій школі-інтернаті «Січовий колегіум», приватній комп’ютерній академії «Крок» (IT STEP). Вищу освіту здобував в Україні та Польщі.

Після початку повномасштабного вторгнення військ Росії в Україну (24.02.2022) повернувся з-за кордону. Разом із молодшим братом Іваном звернувся до Територіального центру комплектації з проханням про військову мобілізацію. Отримавши відмову через відсутність бойової підготовки, брати вступили до Добровольчого українського корпусу «Правий Сектор» (ДУК ПС) і пройшли вишкіл на навчальній базі 3-го стрілецького батальйону. На «відмінно» склали іспити з бойової підготовки і тактичної медицини.

У листопаді 2022 М. Ляха разом із братом скеровано на військову службу до 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, сформованої на базі ДУК ПС. Брав участь у боях на Сході України: у Сіверськодонецького районі Луганської області, Бахмутському районі Донецької області. Позивний «Фрост».

Проявив себе безстрашним воїном, надійним побратимом. Окрім безпосередньої участі в боях, діставав поранених із поля бою, організовував евакуацію бійців.

Подвиг

Наприкінці квітня 2023 тримав оборону під м. Бахмутом. В одному з боїв підрозділ зазнав авіаційного удару. М. Лях рятував поранених воїнів, серед яких був і його брат Іван. Надав медичну допомогу і доправив його у безпечне місце, а сам повернувся на передову позицію. Декілька діб разом із бійцями під безперервним вогнем відбивав атаки ворога у напівоточеному місті, прикриваючи евакуацію цивільних та поранених військових.

Загинув від кулі снайпера.

Залишилися батьки, брат.

Нагороди та відзнаки

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29.09.2023, посмертно).

«Пам'яті Максима Ляха: рік тримав оборону найгарячіших точок та врятував брата ціною власного життя».
Джерело tsn.ua.

Джерело

Про присвоєння М. Ляху звання Герой України: Указ Президента України № 672/2023 від 29 вересня 2023 р. // Президент України. 2023. URL : https://www.president.gov.ua/documents/6722023-48529

Література

Андрус К. Полеглий син волонтерів з Нікопольщини отримав звання Героя України (посмертно) // Нікополь Ньюс. 02.10.2023. URL : https://nikopol.nikopolnews.net/rajon/volonteriv-z-nikopolshchyny/
Пасічник Д., Галунова К., Снєжина П. «Я все ще на нього чекаю». Історія загиблого військовослужбовця Максима Ляха // Суспільне Запоріжжя. 20.10.2023. URL : https://suspilne.media/zaporizhzhia/598699-a-vse-se-na-nogo-cekau-istoria-zagiblogo-vijskovosluzbovca-maksima-laha/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Лях, Максим Сергійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лях, Максим Сергійович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.05.2025